Людей, які не шкодували свого життя заради порятунку євреїв у період Голокосту називали Праведниками народів світу. Це звання присуджує Національний Меморіал Катастрофи та Героїзму «Яд Вашем» в Єрусалимі. Аби його отримати, людина мала надати значну неодноразову допомогу євреям без очікування фінансової компенсації.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 2 лютого 2021 року 1178-IX «Про вшанування пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни» 14 травня в Україні вперше відзначають День пам’яті українців, які ... Читати далі »

Я слухаю співи, яких ніхто не чує: то співає моя душа.

Завжди і всюди чую її любимий приспів:

— А ти самотній!.. І ніщо не заглушить — я се знаю, — ніщо не заглушить тихого співу; крізь стогін хуги, крізь сміх весни, крізь регіт грому і плюскіт зливи — я все вчуваю:

— Самотній!.. Самотній!.. ... Читати далі »

Історія нашого народу знає чимало імен незламних духом героїв, що не шкодували власного життя в боротьбі за світле майбутнє, за мирне небо над головою, за краще життя простих українців. Однією з трагедій, яка забрала життя понад восьми мільйонів українців стала Друга світова війна – найбільш кривава та найжорстокіша в історії людства. Українці боролися проти Гітлера та його союзників в арміях Польщі та СРСР, Канади та Франції, Сполучених Штатів Америки та Чехословаччини, на фронтах Європи, Північної Африки ... Читати далі »

8 травня, в суботу, в Україні відзначають День пам’яті та примирення задля вшанування жертв Другої світової війни – найкривавішої та найжорстокішої в історії людства. Цей день присвячено пам’яті понад 80 мільйонів людей, чиє життя обірвалося через насильство світового масштабу, людям усіх рас і націй. Тим, хто загинув на фронтах і в окопах, і тим, хто загинув під час бомбардувань, у полоні, в концентраційних таборах або просто зник безвісти у вихорі воєнних днів.

День пам’яті та примирення відзначають у річницю капітуляції ... Читати далі »

Білі ярки, забившись у холодок під смереку, дивились дурними очима, як качались по мхах двоє дітей, дзвонячи в тиші молодим сміхом. Втомившись, вони забирались на біле каміння і лячно зазирали звідти у прірву, з якої стрімко підіймався у небо чорний привид гори і дихав синню, що не хтіла тануть на сонці.

В щілині поміж горами летів в долину потік і тряс по каміннях сивою бородою. Так було тепло, самотньо і лячно у віковічній тиші, яку беріг ліс, що діти чули власне дихання. ... Читати далі »