29 вересня – день, коли всі ми, українці, згадуємо про жертв Бабиного Яру – урочища на північно-західній околиці Києва, що стало всесвітньо відомим місцем трагедії. 29 та 30 вересня 1941 року тут розстріляли близько 34-х тисяч євреїв, жителів столиці. І це лише офіційна інформація.

Всього ж нацисти розстріляли у Бабиному Яру понад сотню тисяч цивільних та військових у 1941-1943 роках. До числа страчених у цьому місці потрапили євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники ОУН, в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», порушники комендантської години і навіть… пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.

Бабин Яр став символом «Голокосту від куль» і політики нацистів у масовому винищенні людей. Розстріли у цьому місці почалися майже з першого дня, як тільки-но нацисти вступили до Києва у вересні 41-го року.

Події 29-30 вересня 1941 року у Бабиному Яру стали практично найбільшою каральною акцією часів Другої світової війни. Багато населених пунктів нашої держави мали свої, менші, «бабині яри» - місця, де нацисти убивали людей. Виконувала розстріли під Києвом у вересні-жовтні 1941 року зондеркоманда 4-а під орудою штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Саме цей підрозділ нацистів організовував масові убивства євреїв у багатьох інших містах України: Львові, Рівному, Луцьку, Новограді-Волинському, Житомирі, Білій Церкві.

Незважаючи на різні обставини, пам’ять про жертв Бабиного яру завжди була жива. Ще в роки війни, в 1941-1943-му, художник Юрій Павлович виконував замальовки олівцем із натури. Радянський режим намагався замовчати та спотворити пам’ять про жертв Бабиного Яру, руйнуючи сам яр та кладовища навколо. Але йому не вдалося це зробити. Бабин Яр став справжнім застереженням про небезпеку від ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі, переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною або іншими ознаками. 

Коли людство відкрило та осмислило жахи Голокосту, весь світ підтримав позицію «Ніколи знову!». Але це не стало завадою для того, щоб страшні убивства ставалися і нині. Повномасштабна війна рашистів проти України – це запозичення нацистської поведінки під прикриттям «розв’язання українського питання». Інформація про те, що довелося пережити людям у Бучі, Маріуполі, Ізюмі, Бородянці, Ягідному та багатьох інших українських містах і селах жахає цілий світ.

Страчені у Бабиному Яру, безневинно убиті в сучасних населених пунктах України – це сотні тисяч нажаханих людських очей, це зруйновані людські долі, це винищені цілі родини та покоління.  Ми не маємо права забувати про ці трагічні сторінки в нашій історії. І саме ми маємо зробити так, щоб вони більше ніколи не повторювалися.