Чернігівський музей-заповідник Михайла Коцюбинського

Невтомна у творчій праці Ірина Ральченко

marije4ka07 — Mon, 31 Aug 2026 04:50:09 GMT

З юних літ Ірина Григорівна Ральченко – справжня енерджайзерка, сповнена ентузіазму і потужної творчої енергії. Її організаторські здібності яскраво розкрилися ще під час навчання у школі №1 міста Чернігова, у педагогічному інституті імені Т.Г.Шевченка, на міському радіо. Глибокі знання, невтомна допитливість допомагають Ірині Григорівні успішно йти по життю.

У колі інтересів Ірини Ральченко – історія Чернігово-Сіверщини (близько п’яти десятків наукових праць), $CUT$родини Галаганів та Савченко-Більських. У творчому доробку невтомної дослідниці – альбоми-каталоги «О.Савченко-Більський» (2006), «Чернігів і чернігівці» (2007), телепроєкт «Чернігів і чернігівці», радіопроєкт «Острів скарбів в океані мистецтва».

У 2001-2018 роках Ірина Ральченко успішно працювала директоркою Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана, тривалий час була членом Правління Чернігівської обласної організації Національної спілки краєзнавців України. Заслужений працівник культури України.

За книгу «Олександр Савченко-Більський. Чернігівський слід на паризькому Монпарнасі» Ірина Григорівна Ральченко у вересні 2021 року відзначена Чернігівською обласною премією імені Михайла Коцюбинського у номінації «Народознавство».

Виставка бібліотечних матеріалів «Сторінками Незалежної України»

marije4ka07 — Mon, 24 Aug 2026 04:36:56 GMT

До 35-ї річниці проголошення незалежності України в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського розпочала свою роботу виставка бібліотечних матеріалів «Сторінками Незалежної України». На ній представлені книги з наукової бібліотеки музею-заповідника – історична, художня, документальна література, що ілюструє процес становлення найважливішого для українського державотворення процесу – проголошення незалежності.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила $CUT$Акт проголошення незалежності України. Незалежність стала закономірним результатом національно-визвольної боротьби.

01 грудня 1991 року рішення Верховної Ради було закріплене референдумом, у якому взяло участь 84% виборців, з яких понад 90% проголосувало за незалежність. Того ж дня відбулися вибори президента України, перемогу на яких здобув Леонід Кравчук. Так українська незалежність отримала вищу політичну форму – державу Україна.

Виставка бібліотечних матеріалів «Сторінками Незалежної України» триватиме протягом двох тижнів – з 24 серпня по 06 вересня.

Адреса музею: м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 3.

Тел.: (093) 002-42-96.

Ім’ям Віталія Шевченка названа зірка в сузір’ї Великої Ведмедиці

marije4ka07 — Mon, 17 Aug 2026 05:12:29 GMT

Так писав його земляк Станіслав Шевченко. Успішний у багатьох творчих сферах уродженець Ічні Віталій Федорович Шевченко – активний український політик, журналіст, письменник і громадський діяч, автор низки книг поезії, прози, публіцистики і краєзнавства. Він був одним із фундаторів Народного Руху України, народним депутатом України кількох скликань, Головою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, неодноразово включався експертами до списку ста найвпливовіших людей України.

Віталій Федорович був членом Національних спілок $CUT$журналістів, письменників і краєзнавців України.

Як журналіст Віталій Шевченко плідно працював у редакціях газет «Трудова слава», «За педагогічні кадри», «Друг читача», «Молода гвардія», «Наш час», «Час/Тime», «Ukrainian News» (Канада), в журналі «Сільські обрії».

Різнобічна творча діяльність В.Шевченка відзначена численними преміями: імені О.Стороженка, імені С.Васильченка, імені П.Тронька, імені М.Гоголя «Тріумф», імені І.Огієнка та ін.

У вересні 2015 року Віталій Федорович Шевченко здобув Чернігівську обласну премію імені Михайла Коцюбинського за вагомий внесок у вивчення та популяризацію історико-культурної спадщини та «Енциклопедію Ічнянщини» (Гнозіс, Київ, 2014).

Ще одну грань таланту митця розкриває його поезія:

Я проснувся. Мене

розбудило докучливе Слово.

Шмагонуло по лінощах,

смуток з чола зняло.

І сказало: «Пора!

Ранок постав рушниковий».

Кращого – не було…

І мене повела

В життя Рушникова Дорога

З рушниковими крилами,

обрізаними людьми.

Я розшукував істину

І дізнався про неї від Бога:

Це Вкраїна і ми.

Самобутній поет Станіслав Новицький

marije4ka07 — Mon, 10 Aug 2026 04:34:43 GMT

Головними рисами творчості Станіслава Новицького називають чудове володіння словом, різноплановість, самобутність і неординарність у вираженні любові до рідної землі, її історії, глибокий патріотизм, віру в силу духу українського народу. Вірші поета часто публікуються в солідних всеукраїнських виданнях: журналах «Дзвін», «Степ», «Вежа», «Літературний Чернігів», «Буковинський журнал», газеті «Літературна Україна» та ін.

Станіслав Новицький – автор поетичних книг «Акафіст коня»,$CUT$ «Полудень», «Воскресіння віт», «Розуміння простору», «Крони дерев холодні», «Фронтальне скло», «Із молитовника осені», «Коріння дощу», «За Господнім плечем» та ін. Він член Асоціації українських письменників, член правління товариства письменників і журналістів імені Івана Франка, Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Національної спілки журналістів України.

Творчі досягнення молодого поета відзначені багатьма престижними преміями: імені Пантелеймона Куліша, імені Леоніда Глібова, імені Олеся Гончара, імені Павла Тичини та ін.

У 2024 році Станіслав Новицький здобув Чернігівську обласну літературно-мистецьку премію імені Михайла Коцюбинського у номінації «Поезія» за збірку «Передмовчання» (Чернівці, видавництво «Друк Арт», 2022).

Творча діяльність Юрія Муквича

marije4ka07 — Mon, 03 Aug 2026 04:50:05 GMT

Український актор театру і кіно, заслужений працівник культури України Юрій Миколайович Муквич понад три десятки років тому пов’язав своє життя з Ніжинським академічним українським драматичним театром імені Михайла Коцюбинського. Нині він генеральний директор-художній керівник цього театру і голова первинного осередку Національної спілки театральних діячів України у закладі, що має давні славні традиції.

У його театральному творчому доробку ролі у виставах «Нескорена або Марія Заньковецька», $CUT$«Свято Святого Миколая», «Собор Паризької Богоматері», «Безіменна зірка», «Циганка Аза», «Лісова пісня», «Сватання на Гончарівці», «Одруження», «Ніч перед Різдвом», «Останні любов» Т.Шевченка, або Грішниця», «Фея гіркого мигдалю» і багато інших.

Серед відзнак митця – «За особистий внесок у розвиток культури та мистецтва України», «За досягнення в розвитку культури і мистецтв», приз за кращу чоловічу роль на Міжнародному театральному фестивалі «Слов’янські театральні зустрічі», відзнака Президента України – ювілейна медаль «20 років Незалежності України», відзнака Патріарха ПЦУ – «Орден Святого Миколи Чудотворця», Орден «За заслуги ІІІ ступеня».

У 2024 році Юрій Миколайович Муквич здобув Чернігівську обласну премію імені Михайла Коцюбинського у номінації «Театральне мистецтво» за значний внесок у розвиток театрального мистецтва.

Міжнародний день пам’яті про нацистський геноцид ромів в Україні

marije4ka07 — Sun, 02 Aug 2026 04:10:09 GMT

Неможливо забути про одну з надважких сторінок в історії людства, коли в ніч із другого та третє серпня 1944 року в нацистському таборі Аушвіц-Біркенау (Освенцим) було винищено так званий «Циганський табір». Тоді в газовій камері було вбито близько 4300 ромських жінок, чоловіків та дітей. За приблизними підрахунками науковців у світі протягом війни нацисти вбили близько 200 тисяч ромів.

Нині ж саме цього дня, 02 серпня, запроваджено Міжнародний день$CUT$ пам’яті про нацистський геноцид ромів в Україні. Так само, як і євреїв, нацисти хотіли винищити їх фізично. Та протягом тривалого часу навіть після того, як Гітлер зазнав поразки, геноцид ромів залишався поза увагою. В наші ж дні пам’ять про це повертається до світової спільноти.

Фізичне знищення націй або руйнація їхньої ідентичності – це риса, що притаманна нацизму та сталінському комунізму так само, як і мова ненависті, навішування ярликів на окрему соціальну групу чи цілу націю через псевдозагрозу, яку вона нібито може чинити. Майже незбагненним залишається той факт, що навіть після поразки нацизму та міжнародного трибуналу над нацистськими злочинцями, ромів продовжували і далі дискримінувати у німецькому суспільстві. На них самих перекладали провину за злочин. Так, наприклад, вважалося, що причиною переслідування ромів була не системна расова політика нацистів, а «асоціальна поведінка» представників цієї національності.

Аби з’явилося розуміння ситуації під іншим кутом зору, знадобилася зміна цілих поколінь та захист своїх прав самими ромами. Такі зміни в Німеччині відбулися після показового голодування протягом тижня чоловіків-ромів біля меморіалу в колишньому концтаборі в Дахау в 1980 році. Ця подія набула міжнародного розголосу. А через два роки канцлер ФРН Гельмут Шмідт на офіційному рівні визнав переслідування ромів нацизмом.

В Україні відповідно до постанови Верховної Ради від 8 жовтня 2004 року № 2085-IV «Про відзначення Міжнародного дня геноциду ромів» Міжнародний день пам'яті про нацистський геноцид ромів в Україні відзначається на державному рівні.

На здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського

marije4ka07 — Sat, 01 Aug 2026 04:08:10 GMT

У номінації «Музичне мистецтво» на здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського претендує Микола Сукач. Кандидатура висунута Чернігівським обласним філармонійним центром фестивалів та концертних програм.

Сукач Микола Васильович народився 25 травня 1946 року в місті Чернігові. У 1969 році закінчив Харківський інститут мистецтв за спеціальністю баян та здобув кваліфікацію викладач, диригент$CUT$ оркестру народних інструментів.

Трудову діяльність розпочав у 1965 році на посаді викладача з класу баяну Менської дитячої музичної школи. Працював викладачем музичних шкіл смт Березна, с. Михайло-Коцюбинське, м. Чернігів, Чернігівського музичного училища. З 1988 року - керівник симфонічного оркестру Чернігівського музичного училища ім. Л.М. Ревуцького, а з 2001 року - художній керівник, головний диригент академічного симфонічного оркестру «Філармонія» обласного комунального концертно-видовищного підприємства «Чернігівський обласний філармонійний центр фестивалів та концертних програм».

Зарекомендував себе як високопрофесійний майстер та багатогранна творча особистість. Велику увагу диригент приділяє творчості українських композиторів. Саме він повернув в Україну ім’я та творчість забутого українського композитора Сергія Борткевича (1877-1952 рр.). Під його керівництвом академічний симфонічний оркестр «Філармонія» виконав всі знайдені симфонічні твори композитора. В 2018 році була видана книга Миколи Сукача «Сергій Борткевич: Партитура життя». Микола Васильович Сукач постійно пропагує творчість композитора.

В 2001 році він став ініціатором проведення в Чернігові щорічного фестивалю класичної музики «Сіверські музичні вечори» і з того часу фестиваль став щорічним. За час фестивалю з оркестром виступали багато всесвітньо-відомих музикантів, таких як: Саяка Сьодзі, Микола Саченко, Вадим Руденко, Микола Луганський. За ініціативи Миколи Сукача в 2002 році був проведений фестиваль присвячений творчості українського композитора Сергія Борткевича, в 2013 році проведений фестиваль з музикою Сергія Рахманінова.

Микола Васильович був головним диригентом п’яти звітів майстрів мистецтв та художніх колективів Чернігівщини в Національному палаці «Україна», диригентом дев’яти фестивалів «Київські літні музичні вечори», двох міжнародних фестивалів в м. Пула (Хорватія). Академічний симфонічний оркестр «Філармонія» під його керівництвом постійно виступає з концертами в Колонному залі ім. М. Лисенка Національної філармонії України. За двадцять років існування з симфонічним оркестром «Філармонія» виступило більше 540 музикантів та диригентів з різних країн світу: США, Японії, Південної Кореї, Великобританії, Китаю, Нідерландів, Німеччини, Іспанії, Франції, Швейцарії, Мексики та багатьох інших країн.

М.В. Сукач диригував такими відомими колективами як: симфонічний оркестр Національної опери України, симфонічний оркестр Національної філармонії України, Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України, Національний Одеський філармонійний оркестр, симфонічними оркестрами Харківської, Львівської, Донецької філармоній та інших.

Професійна і громадська діяльність Сукача М.В. неодноразово відзначались: Почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» (1996 р.), Почесна грамота Чернігівської обласної державної адміністрації (1999 р.), Подяка Чернігівської обласної державної адміністрації (2001 р.), Почесна грамота Чернігівської обласної ради (2001, 2011 р.р.); Подяка Міністерства культури і мистецтв України та центрального комітету працівників культури (2001 р.); Почесна грамотою Кабінету Міністрів України (2003 р.), орден «За заслуги» III ступеня (2009 р.); Почесна грамота Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівської обласної ради (2006 р., 2016 р.); орден «За заслуги» II ступеня (2016 р.); Почесне звання «Почесний громадянин міста Чернігова» (2016 р.), орден «За заслуги» I ступеня (2021 р.).

На здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського

marije4ka07 — Fri, 31 Jul 2026 04:17:06 GMT

У номінації «Музичне мистецтво» на здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського претендує Світлана Ігнатова. Кандидатура висунута Ніжинським міським будинком культури.

Світлана Ігнатова є активною культурною діячкою Ніжинської громади, керівницею вокально-хорових колективів, ініціаторкою загальноміських мистецьких та просвітницьких проєктів, спрямованих на розвиток та збереження $CUT$національної ідентичності та культурного потенціалу регіону. У своїй професійній діяльності Світлана Ігнатова системно поєднує педагогічну, творчо-виконавську та організаційну роботу. З 2019 року керівниця народного аматорського фольклорного ансамблю «Червона калина» Ніжинського міського Будинку культури.

Як керівниця, Світлана Ігнатова вирізняється високим професіоналізмом, вимогливістю до себе і учасників колективу, водночас створюючи атмосферу довіри, творчого пошуку та натхнення. Завдяки наполегливій праці та творчому баченню керівниці, ансамбль «Червона калина» є носієм кращих традицій народного мистецтва, зберігає самобутність фольклорної манери виконання та активно популяризує українську пісенну спадщину. Під її керівництвом ансамбль є активним учасником культурно-мистецького життя регіону, гідно представляє Чернігівську область на всеукраїнських та міжнародних конкурсах і фестивалях, здобуваючи численні перемоги та відзнаки.

Світлана Ігнатова – активна учасниця культурно-громадського життя міста, авторка та організаторка мистецьких проєктів, обрядових дійств, тематичних концертних програм, спрямованих на відродження традицій, збереження нематеріальної культурної спадщини та формування національної свідомості молодого покоління. Зокрема реалізовані проєкти за останні 5 років: «З Україною в серці»; традиційна культурно-мистецька акція «Коляда для ЗСУ»; традиційні вуличні збори на потреби ЗСУ; фольклорно-етнографічна програма «Масниця»; фольклорно-етнографічна програма «Сіверське весілля»; благодійний концерт «Пісні вільного народу»; благодійний вечір «Щедрий вівторок»; обряд «Загукування весни»; участь в телевізійному проєкті «Фольк-music»; благодійний концерт «Наша дума, наша пісня!»; школа обрядовості рідного краю для молоді та студентів; культурний обмін м.Коломия Івано-Франківська область.

Системна творча робота, високі результати колективу під її керівництвом, активна концертна та просвітницька діяльність мають послідовний, масштабний та результативний характер, що підтверджується численними відзнаками різного рівня.

Має нагороди та відзнаки, а саме: стипендію Президента України для молодих митців у галузі «Музичне мистецтво» ( 2024 р.), Подяку Управління культури і туризму Ніжинської міської ради ( 2024 р.), Подяки Ніжинського міського голови ( 2025 р.), Подяку військової частини А4970 (2024 р.), Подяку Чернігівської обласної державної адміністрації (2025 р.), Почесну грамоту КЗ «Обласний центр народної творчості» (2026 р.) та інші.

У творчому доробку народного аматорського фольклорного ансамблю «Червона калина» під керівництвом Світлани Ігнатової – численні міські, обласні, всеукраїнські та міжнародні конкурси, фестивалі, участь в проєктах, заходах та концертах (2022 -2026 р).

Світлана Ігнатова зарекомендувала себе, як відповідальний керівник, новатор, культурний лідер, сформована творча особистість, чия діяльність має вагомий і системний вплив на розвиток музичного мистецтва та збереження національної культурної спадщини. Її професійний шлях позначений високими досягненнями, стабільними результатами та беззаперечним авторитетом у мистецькому середовищі.

На здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського

marije4ka07 — Thu, 30 Jul 2026 04:17:54 GMT

У номінації «Театральне мистецтво» на здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського претендує Алла Соколенко. Кандидатура висунута КЗ «Ніжинський академічний український драматичний театр ім. М.М.Коцюбинського.

Соколенко Алла Василівна працює в Ніжинському академічному українському драматичному театрі імені М.М.Коцюбинського з 1996 року. За цей час вона зіграла більше 100 ролей у різних виставах, $CUT$та, як режисер-постановник поставила більше 40 вистав. Своєю високомайстерною сценічною творчістю вона зробила вагомий внесок у творчий доробок театру. Яскрава, колоритна, різнопланова артистка Алла Соколенко володіє багатою палітрою соковитих фарб, якими щедро користується у роботі над ролями. Від природи артистка наділена неповторною індивідуальністю, виразною пластикою, відмінними вокальними даними. Їй притаманне перевтілення до невпізнанності, високий професіоналізм, бездоганне володіння мовою.

Про широкий творчий діапазон артистки Соколенко А.В. красномовно говорять створені нею такі образи, як Таця у «Марусі Чурай» Л.Костенко, Ярина у «Згадайте братія моя…» Т.Шевченка, Відьма у «Макбет» У.Шекспіра, Русалка у «Василь Свистун» В.Герасимчука, Мелашка у «Гріх і покаяння» І.Карпенка-Карого, Молода у «Ісус – Син Бога Живого» В.Босовича, Марічка у «Ніч на полонині» О.Олеся, Шаріка у «Шаріці» Я.Барнича, Наталка у «Наталка Полтавка» І.Котляревського, Оксана у «Ніч перед Різдвом» М.Гоголя, Наталя Павлівна у «Брехні» В.Винниченка, Радниця у «Бригадирі» Д.Фонвізіна, Олександра у «Ніч Святого Валентина» О.Марданя, Дарія Іванівна у « Феї гіркого мигдалю», І.Кочерги, Аза у «Циганці Азі» М.Старицького, Ханума у «Ханумі» А.Цагарелі, Маргарита у «Чи є у Світла тінь?» М.Булгакова, Марія Заньковецька у «Марія Заньковецька» І.Рябокляча, Віра у «Пробач мені » Т.Іващенко та багато інших.

Будучи провідною актрисою Львівського Національного академічного українського драматичного театру ім. М.Заньковецької, разом із колективом пропагувала українське театральне мистецтво в таких країнах як Канада, Чехія, Польща, Англія, Словакія, а вже працюючи у нашому театрі – у Білорусі, Молдові, Польщі, Латвії.

Постійно бере участь у культурно-мистецьких заходах міста та міжнародних театральних форумах за межами країни. За досягнуті творчі успіхи, високу професійну майстерність артистка неодноразово нагороджувалась Почесними грамотами Міністерства культури України, Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської обласної ради, преміями та пам’ятними значками; у 2008 році отримала акторську премію імені «Марії Заньковецької» НСТД України, у 2009 році була нагороджена «Орденом Княгині Ольги» ІІІ ступеня, а у 2016 їй було присвоєння звання «Народний артист України».

Про особисті творчі здобутки говорять і отримані неї нагороди на престижних всеукраїнських та міжнародних театральних фестивалях: «За кращу жіночу роль на фестивалі» - роль Рози у виставі «Містер Іцик», О.Петрова («Мандруючі Зірки» м.Київ, 2003р.) «За кращу жіночу роль» - роль Марії Заньковецької у виставі «Марія Заньковецька» («Слов’янські театральні зустрічі» м.Брянськ 2005р.), «За кращу жіночу роль на фестивалі» - роль Еви у виставі «Амор.Кохано-італьяно» («Слов’янські театральні зустрічі» м.Брянськ 2008р.), роль Мони у виставі «Безіменна Зірка», М.Себастіана («Слов’янські театральні зустрічі» м.Гомель 2011р.) роль Агафії Павлівни у виставі «Одруження», М.Гоголя («HOMO LUDENS» м.Миколаїв 2015р.), «За кращу жіночу роль на фестивалі» - роль Марії у виставі «Безодня», О.Огородника («Мельпомена Таврії» м.Херсон, 2017р.), «За кращу жіночу роль другого плану – індивідуальна висока акторська майстерність» - роль Слави у виставі «Експериментаріум», П.Ар’є («Мельпомена Таврії» м.Херсон, 2019р.), «За кращу жіночу роль на фестивалі» - роль Слави у виставі «Експериментаріум», П.Ар’є («Вересневі Самоцвіти» м.Кропивницький, 2021р.)

Творчість А.Соколенко має постійні схвальні відгуки у пресі.

За її ініціативи, та під її керівництвом, після відповідної угоди про творчу та фахову співпрацю з Київським національним університетом театру кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, починаючи з 2017 року при театрі діє «Студія театрального мистецтва», у якій вже підготовлено чотири випуски акторів, які наразі працюють як у Ніжинському театрі так і інших колективах України.

Останні роботи артистки, такі як Мері у «Літаючі жінки», М.Камолетті, Філліс у «Сільвії» А.Рамсела Герні, Аделаїди у «Новорічний детектив» М.Голомес, Зрілості у «Одна із тисячі історій», П.Ар’є, Терпелихи у «Наталці Полтавці», І.Котляревського та багато інших говорять про те, що актриса знаходиться у прекрасній професійній формі і може бути корисною і творчо необхідною для театру, для його перспективи та розвитку. А.Соколенко користується заслуженим авторитетом і повагою у колективі. Як голова художньої ради, режисер-постановник та керівник «Студії театрального мистецтва» при театрі - мудро керує роботою колективу, вносить елементи нового у кожну із своїх ролей та режисерських постановчих робіт, вдосконалює, розвиває і збагачує творчий ріст молодих акторів.

Ф. Р_2127: Типове положення від 1947 року (або засадничий документ у роботі музею)

marije4ka07 — Wed, 29 Jul 2026 13:10:52 GMT

У серпні 1947 року Хома Коцюбинський підписав документ, який став засадничим у роботі Чернігівського літературно-меморіального музею М.М. Коцюбинського (тогочасна назва) – Типове положення (далі – Т.п.). Складалося з 4 частин та 12 пунктів.

П.п. 1–3 не об’єднані заголовком, п.п. 4–6 – II «Керівництво музею», п.п. 7, 8 – III «Кошти музею», п.п. 9–12 – IV «Порядок ліквідації».

Т.п. було затверджено Комітетом у справах$CUT$культосвітніх установ УРСР і мало всього 3 аркуші, які увібрали в себе: визначення місця музею серед культосвітніх установ України, основні завдання музею, його керівництво, кошти, порядок ліквідації.

Тезово пройдемося по п.п. Т.п.:

Літературно-меморіальний музей М.М. Коцюбинського – культурно-освітня і науково-дослідна установа, присвячена життю і діяльності М.М. Коцюбинського;
основні завдання музею: збереження пам’яті про письменника та виховання на його образі любові до батьківщини; вивчення життя та діяльності М.М. Коцюбинського; збереження будинку, пов’язаного з ім’ям письменника; збирання, зберігання та вивчення речових, писемних та образотворчих матеріалів про митця; укомплектування основного музейного фонду речами, документами, книгами тощо, пов’язаних з життям та творчістю письменника; організація експозицій, виставок та екскурсій; проведення науково-дослідної роботи та роботи серед учнів; зберігання обстановки, у якій жив і працював Михайло Коцюбинський; організація наукового архіву та бібліотеки;
на чолі музею стоїть директор, діє науково-методична Рада;
у розділі III зазначено джерела фінансування установи, у IV – підпорядкування музею.

P.S. З плином часу назву було змінено на «Положення про Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М.М. Коцюбинського (нова редакція)». Воно затверджується наказом начальника Управління комунального майна Чернігівської обласної ради та погоджується директором Департаменту культури і туризму, національностей та релігії Чернігівської ОДА.

На здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського

marije4ka07 — Wed, 29 Jul 2026 03:50:40 GMT

У номінації «Театральне мистецтво» на здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського претендує Руслана Лєштаєва. Кандидатура висунута КП «Чернігівський обласний молодіжний театр» ЧОР.

Лештаєва Руслана Володимирівна народилася 11 березня 1981 року, місто Лубни Полтавської області. Закінчила Гадяцьке державне училище культури ім. І.П.Котляревського та Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв.

Свій творчий шлях Руслана Володимирівна $CUT$Лештаєва розпочала після закінчення Гадяцького державного училища культури в Чернігівському Обласному Молодіжному театрі в 2000 році. У 2020-му році закінчила Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв. За час роботи зарекомендувала себе як віддана театральному мистецтву.

У творчому доробку Руслани Лештаєвої (сценічний псевдонім Руслана Остапко) ціла низка провідних ролей у виставах театру. Насамперед, це Сонечка («Іванов» А.Чехова), мати Гарольда («Гарольд і Мод» К.Хіггінс, Ж.К.Кар’єр), Ліка («Мій бідний Марат» О.Арбузов), Ніна («Старший син» О.Вампілов), Роза («Татуювана троянда» Т.Уїльямс), Пет («Три товариші» Е-М.Ремарк), Полліанна («Полліанна» Е.Портер), Глафіра («Вовки та вівці» О.М.Островський), Герміна («Степовий вовк» за Г.Гессе), Проня Прокопівна («За двома зайцями» М.Старицький), під час війни також створила низку образів у виставах театру – «Сковрада», «Goodbyemylove, або Дівчата вам сюди», «Річард III», «Душа» та багато інших.

Її ролі мають позитивне відгуки глядачів та критиків. Роботам Руслани притаманні тонкий психологічний малюнок, різнобарвна палітра образів.
Руслана Лештаєва багато приділяє уваги мистецтву танцю та пластиці актора на сцені. Як танцівниця бере участь у всіх концертних програмах театру. За час роботи в театрі Руслана набула достатньо професійного досвіду, що визначає її кар’єрний зріст.

Руслана багато сил та натхнення віддає роботі в театрі, бере активну участь у самостійних та експериментальних роботах. Руслана Володимирівна свого часу викладала для студійців театру сценічну мову.

Актриса знаходиться в пошуку нових творчих завдань та постійно працює над удосконаленням майстерності. У 2024-му році Руслана Лештаєва кинула собі творчий виклик та погодилась створити чоловічий образ - племінника Івана Мазепи Андрія Войнаровського у виставі «ГЕТЬМАН» за мотивами п'єси Л.Старицької-Черняхівської в постановці Р.Покровського. Ця робота Р.Лештаєвої має гарні глядацькі відгуки, як і вистава в цілому.

Руслана Лештаєва нагороджена Почесною грамотою управління культури Чернігівської облдержадміністрації (2006), Почесною грамотою голови Чернігівської обласної державної адміністрації (2010), Почесною грамотою Чернігівської обласної ради (2018).

На здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського

marije4ka07 — Tue, 28 Jul 2026 05:32:19 GMT

У номінації «Театральне мистецтво» на здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського претендує Олександр Лаптій. Кандидатура висунута Чернігівським міським об’єднанням Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г.Шевченка.

Олександр Миколайович Лаптій народився 29 квітня 1974 року в м. Чернігів. У 1994 році вступив до аматорського театру. З$CUT$ 1995 року по 1997 рік працював звукорежисером у Чернігівському молодіжному театрі. У 1997 році закінчив Чернігівський педагогічний університет. У тому ж році був прийнятий до акторського складу Чернігівського обласного академічного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка.

З 1999 року навчався заочно на режисерському факультеті. У 2002 році в Чернігівському театрі імені Т. Г. Шевченка створив музично-поетичну акцію «Музика шахів» за поезією Т. Г. Шевченка, а в 2003 році – експериментальну акцію «WOZZECK» за текстом Ю.Іздрика.

У 2014 році приєднався до добровольчого батальйону, а також став інструктором з бойової підготовки у Центрі тактичної підготовки «СОТА». У 2015 році був демобілізований, проте продовжив інструкторську діяльність у «СОТА». Після демобілізації поставив виставу «Одержима» за твором Лесі Українки в Чернігівському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Т.Г.Шевченка.

У 2019 році Олександр Лаптій на базі Чернігівського філармонійного центру представив моновиставу «Litania Океану», за текстом першої пісні з циклу «Пісень Мальдорора» графа Лотреамона. Це було перше сценічне виконання цього твору в Україні.

У грудні 2021 року разом зі студентами «Мандрівної Академії Театру» на фестивалі «Грудневі театральні вечори XXXIII» у Чернігівському молодіжному театрі представив лабораторну роботу «Д.І.А.Л.О.Г.И.» за текстом Платона «Іон».

У лютому 2024 року на момент повномасштабного вторгнення Росії в Україну Олександр Лаптій перебував у рідному Чернігові, де допомагав силам оборони міста.

У вересні 2022 року був призначений радником голови Чернігівської ОВА з питань культури і туризму, національностей та релігій.

У листопаді 2022 року виступив в ролі режисера та розробника сценарію на зйомках кліпу Onuka «Душа Народу».

У березні 2023 року в Чернігівському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка, як режисер здійснив театральну постановку опери-містерії «Сліпий» (за поемою Тараса Шевченка «Невольник»). Невдовзі після прем'єри Олександр Лаптій вступив до Збройних Сил України, де продовжує службу і зараз.

Видання для всіх, хто цікавиться історією України

marije4ka07 — Mon, 27 Jul 2026 05:55:58 GMT

У 2023 році Чернігів відзначив 400-річчя надання місту маґдебурзького права. Привілей польського короля Сигизмунда ІІІ від 27 березня 1623 р. заклав основи міського самоврядування, яке базувалося на європейських цінностях.

Міська громада, воліючи зберегти самоврядний статус, неодноразово зверталася до королівського, а згодом царського та гетьманського урядів з проханням підтвердити її права. Відтак, упродовж ХVІІ-ХVІІІ ст. Чернігів отримав відповідні привілеї,$CUT$ грамоти та універсали, покликані забезпечити чинність норм маґдебурзького права. Очолена магістратом міська громада довела свою здатність вирішувати основні проблеми повсякденного життя. У такий спосіб Чернігів увійшов до так званої «маґдебурзької родини» і здобув значний досвід самоврядування за європейським зразком.

Про це три роки тому у «Слові до читача» писав тодішній секретар Чернігівської міської ради, виконувач обов’язків міського голови Олександр Ломако. Випущений видавництвом «Десна Поліграф» 2023 року і присвячений 400-річчю надання Чернігову маґдебурзького права, збірник законодавчих та публічно-правових актів містить королівські привілеї, царські грамоти, накази, гетьманські та полковничі універсали, а також універсали Генеральної військової канцелярії, що надавалися місту протягом ХVІІ – першої половини ХVІІІ століть. Цей комплекс документів слугував підґрунтям міського самоврядування за європейським зразком, визначав повноваження та структуру магістрату та основні напрямки його діяльності.

У вересні 2024 року за книгу «Чернігів маґдебурзький: законодавчі та публічно-правові акти ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст.» упорядники, автори вступних статей і покажчиків Ганна Доманова, Олександр Коваленко, Юрій Мицик відзначені Чернігівською обласною премією імені Михайла Коцюбинського у номінації «Народознавство».

На здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського

marije4ka07 — Mon, 27 Jul 2026 04:15:36 GMT

У номінації «Декоративне та образотворче мистецтво» на здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського претендує Віктор Ворожбит. Кандидатура висунута Чернігівським обласним осередком Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Ворожбит Віктор Олександрович, різьбяр по дереву. Народився 31.03.1957 р., в м. Новгород-Сіверський, де й проживає досі. Член Національної спілки $CUT$майстрів народного мистецтва України з 1992 року, заслужений майстер народної творчості України (2008 р.)

Є одним із яскравих представників відомої в Україні новгород-сіверської школи різьблення. Досконало володіє різними видами поліського народного різьблення. Завдяки тісної співпраці з провідними майстрами А.Колошиним та А.Іваньковим, глибокому вивченню традицій народної деревообробки, Віктору Ворожбиту вдалося досягти найвищого рівня майстерності і досконалості в цій галузі народного мистецтва.

Віктор Олександрович є постійним учасником обласних, всеукраїнських та міжнародних художніх виставок. Нагороджений численними грамотами та дипломами за значні досягнення в розвитку народного мистецтва.

Віктор Ворожбит є також педагогом, який більше двадцяти років працював з дітьми і молоддю і наполегливо передає і зараз їм свої знання й досвід. Роботи його учнів неодноразово відмічались на виставках народної творчості.

За довгі роки плідної творчої діяльності з під різця майстра вийшли сотні самобутніх зразків самобутнього поліського різьблення: тарелі, мисники, полички, скрині, хлібниці , посуд, меблі. Багато з цих робіт із часом опинились в різних музеях України та за кордоном і вважаються зараз класикою сучасного народного мистецтва

Роботи майстра зберігаються у багатьох музеях України – Національному музеї декоративного мистецтва України, Національному музеї народної архітектури та побуту України (Київ), Чернігівському історичному музеї ім. В.В.Тарновського.

Зараз майстер разом із своїми однодумцями та колегами активно працює над збереженням на Сіверщині багатих і давніх традицій народної деревообробки.

На здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського

marije4ka07 — Sun, 26 Jul 2026 04:28:43 GMT

У номінації «Декоративне та образотворче мистецтво» на здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського претендує Маріанна Ваценко. Кандидатура висунута КЗ «Обласний центр народної творчості» ЧОР.

Маріанна Ваценко – провідний методист з виставкової діяльності та розвитку народних ремесел і художніх промислів, керівник студії$CUT$ художнього розпису (петриківський розпис, писанкарство) відділу маркетингу, аналізу і прогнозування основної діяльності закладів культури Комунального закладу «Обласний центр народної творчості» Чернігівської обласної ради.

Народилася 15 вересня 1976 року в Чернігові. У шкільні роки навчалась у Чернігівській дитячій художній школі у відомих педагогів-художників Олександра Бєлозора, Людмили Койдан, Тетяни Федоритенко та інших.

Закінчивши загальноосвітню школу, продовжила навчання у професійно-технічному училищі №18 на експериментальному курсі, який організував Олександр Бєлозор (1963 – 2017) – єдиний художник в історії України, чия творчість внесена до Книги рекордів Гіннеса (перший в Україні митець, який писав картини під водою).

У 1993 році закінчила навчання у ПТУ і здобула спеціальність «Художник-оформлювач».

З 1993 до 2011 року працювала художником-оформлювачем на різних підприємствах Чернігова.

У 2011 році розпочинає працювати керівником студії «Тістопластика» в Центрі народних ремесел для дітей та юнацтва при Чернігівському обласному навчально-методичному центрі культури і мистецтв.

У 2016 році зарахована на посаду керівника студії художнього розпису цього ж закладу, а з 2018 року – провідний методист з виставкової діяльності та розвитку народних ремесел і художніх промислів, керівник студії художнього розпису (петриківський розпис, писанкарство) відділу маркетингу, аналізу і прогнозування основної діяльності закладів культури Комунального закладу «Обласний центр народної творчості» Чернігівської обласної ради.

Маріанна Ваценко – постійна учасниця та організаторка тематичних семінарів, конкурсів спрямованих на популяризацію і розвиток українських народних традицій. Координує роботу керівників студій Чернігівського обласного центру народної творчості та народних майстрів Чернігівщини.

Регулярно організовує та проводить майстеркласи з декоративного розпису та інших видів декоративно-прикладного мистецтва у шпиталях, реабілітаційних центрах та Обласному центрі народної творчості для військових і їхніх родин, майстеркласи з писанкарства до Великодніх свят у громадах області. Авторка та ведуча культурно-мистецьких заходів, присвячених популяризації українських народних традицій: «Масниця», «Свято борщу», «Андріївські вечорниці», «Різдвяні зустрічі».

Активно займається волонтерською діяльністю: координує роботу та сама бере участь у плетінні маскувальних сіток, на прохання військових розписує тубуси.