Чернігівський музей-заповідник Михайла Коцюбинського

Невтомна у творчій праці Ірина Ральченко

marije4ka07 — Mon, 31 Aug 2026 04:50:09 GMT

З юних літ Ірина Григорівна Ральченко – справжня енерджайзерка, сповнена ентузіазму і потужної творчої енергії. Її організаторські здібності яскраво розкрилися ще під час навчання у школі №1 міста Чернігова, у педагогічному інституті імені Т.Г.Шевченка, на міському радіо. Глибокі знання, невтомна допитливість допомагають Ірині Григорівні успішно йти по життю.

У колі інтересів Ірини Ральченко – історія Чернігово-Сіверщини (близько п’яти десятків наукових праць), $CUT$родини Галаганів та Савченко-Більських. У творчому доробку невтомної дослідниці – альбоми-каталоги «О.Савченко-Більський» (2006), «Чернігів і чернігівці» (2007), телепроєкт «Чернігів і чернігівці», радіопроєкт «Острів скарбів в океані мистецтва».

У 2001-2018 роках Ірина Ральченко успішно працювала директоркою Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана, тривалий час була членом Правління Чернігівської обласної організації Національної спілки краєзнавців України. Заслужений працівник культури України.

За книгу «Олександр Савченко-Більський. Чернігівський слід на паризькому Монпарнасі» Ірина Григорівна Ральченко у вересні 2021 року відзначена Чернігівською обласною премією імені Михайла Коцюбинського у номінації «Народознавство».

Виставка бібліотечних матеріалів «Сторінками Незалежної України»

marije4ka07 — Mon, 24 Aug 2026 04:36:56 GMT

До 35-ї річниці проголошення незалежності України в Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського розпочала свою роботу виставка бібліотечних матеріалів «Сторінками Незалежної України». На ній представлені книги з наукової бібліотеки музею-заповідника – історична, художня, документальна література, що ілюструє процес становлення найважливішого для українського державотворення процесу – проголошення незалежності.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила $CUT$Акт проголошення незалежності України. Незалежність стала закономірним результатом національно-визвольної боротьби.

01 грудня 1991 року рішення Верховної Ради було закріплене референдумом, у якому взяло участь 84% виборців, з яких понад 90% проголосувало за незалежність. Того ж дня відбулися вибори президента України, перемогу на яких здобув Леонід Кравчук. Так українська незалежність отримала вищу політичну форму – державу Україна.

Виставка бібліотечних матеріалів «Сторінками Незалежної України» триватиме протягом двох тижнів – з 24 серпня по 06 вересня.

Адреса музею: м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 3.

Тел.: (093) 002-42-96.

Лауреатів обласної літературно-мистецької премії ім. М.Коцюбинського за 2026 рік визначено

Kotia — Thu, 20 Aug 2026 07:23:11 GMT

18 серпня 2026 року відбулося засідання комісії з присудження Обласної літературно-мистецької премії ім. М.Коцюбинського, котре було присвячене фінальному обговоренню кандидатів та визначенню лауреатів премії ім. Великого Сонцелюба.

Цього року на розгляд комісії було подано 19 заявок на здобуття премії у шести номінаціях. Про мистецькі здобутки претендентів широко розповідалося у численних повідомленнях ЗМІ та на сторінках інтернет-ресурсів.$CUT$

Після обговорення комісія шляхом таємного голосування визначила переможців. Отже, лауреатами Обласної літературно-мистецької премії ім. М.Коцюбинського за 2026 рік стали:

«Поезія» - Людмила Лихова (літературний псевдонім — Ліна Ланська) – за збірку поезій «Обвуглені миті» (2025 р.);

«Проза» - Олексій Ануля – за книгу «Jingle BellZ» (2026 р.);

«Народознавство» - Анатолій Адруг – за книгу «Мистецтво Чернігова другої половини XVII – початку XVIII століть» (2026 р.);

«Театральне мистецтво» - Алла Соколенко, провідна актриса та режисерка Ніжинського академічного українського драматичного театру імені М.М. Коцюбинського;

«Музичне мистецтво» - Микола Сукач, заслужений діяч мистецтв України, художній керівник і головний диригент академічного симфонічного оркестру «Філармонія» Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм;

«Декоративне та образотворче мистецтво» - Маріанна Ваценко, провідний методист з виставкової діяльності та розвитку народних ремесел і художніх промислів, керівник студії художнього розпису (петриківський розпис, писанкарство) Обласного центру народної творчості.

Вручення премії відбудеться 17 вересня у музеї-заповіднику М.Коцюбинського під час урочистостей з нагоди 162 річниці від дня народження письменника.

Ф. Р_2127: Біографічні нотатки щодо родини Коцюбинських (або лист Ірини Коцюбинської до Володимира Мазного). Закінчення.

Kotia — Wed, 19 Aug 2026 11:22:08 GMT

«Одружилася вона (няня Марина Печорна – Авт.) з Михайлом Печорним. Він працював у психіатричній лікарні д-ра Розенеля Альфреда Германовича. Помер від висипного тифу. У Марини було 2 дітей – Марія і Роман. Її дочка – Марія Михайлівна Шевченко – і зараз живе у місті Чернігові по вул. Дзержинського (нині Л. Боднарука – Авт.). Її син Роман загинув під час Вітчизняної війни (так у документі).

Марина родом з Борзнянщини. Батьки взяли її нашою нянькою, бо вона добре володіла українською мовою.$CUT$

Юлія Степанівна Дейша (у дівоцтві Гортинська) – мати Віри Устимівни. Рік народження її не знаю. Померла вона в листопаді 1893 року і поховали в Чернігові біля Єлецького монастиря.

Брат її Василій (так у документі) Степанович Гортинський займав у Чернігові посаду губерніального (так у документі) лікарського інспектора та водночас був лікарем Чернігівського жіночого єпархіального училища.

У нього був син Петро Васильович Гортинський та дочка Марія Василівна Гортинська (у шлюбі Павлова). Вона здобула вищу освіту у Швейцарії. Була професором палеонтології Московського державного університету. Там же працював її чоловік – професор, археолог Олексій Петрович Павлов».

Ім’ям Віталія Шевченка названа зірка в сузір’ї Великої Ведмедиці

marije4ka07 — Mon, 17 Aug 2026 05:12:29 GMT

Так писав його земляк Станіслав Шевченко. Успішний у багатьох творчих сферах уродженець Ічні Віталій Федорович Шевченко – активний український політик, журналіст, письменник і громадський діяч, автор низки книг поезії, прози, публіцистики і краєзнавства. Він був одним із фундаторів Народного Руху України, народним депутатом України кількох скликань, Головою Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, неодноразово включався експертами до списку ста найвпливовіших людей України.

Віталій Федорович був членом Національних спілок $CUT$журналістів, письменників і краєзнавців України.

Як журналіст Віталій Шевченко плідно працював у редакціях газет «Трудова слава», «За педагогічні кадри», «Друг читача», «Молода гвардія», «Наш час», «Час/Тime», «Ukrainian News» (Канада), в журналі «Сільські обрії».

Різнобічна творча діяльність В.Шевченка відзначена численними преміями: імені О.Стороженка, імені С.Васильченка, імені П.Тронька, імені М.Гоголя «Тріумф», імені І.Огієнка та ін.

У вересні 2015 року Віталій Федорович Шевченко здобув Чернігівську обласну премію імені Михайла Коцюбинського за вагомий внесок у вивчення та популяризацію історико-культурної спадщини та «Енциклопедію Ічнянщини» (Гнозіс, Київ, 2014).

Ще одну грань таланту митця розкриває його поезія:

Я проснувся. Мене

розбудило докучливе Слово.

Шмагонуло по лінощах,

смуток з чола зняло.

І сказало: «Пора!

Ранок постав рушниковий».

Кращого – не було…

І мене повела

В життя Рушникова Дорога

З рушниковими крилами,

обрізаними людьми.

Я розшукував істину

І дізнався про неї від Бога:

Це Вкраїна і ми.

У музеї-заповіднику М.Коцюбинського відкрилася художня виставка фактурного живопису та аплікації Юлії Моісцрапішвілі

Kotia — Wed, 12 Aug 2026 12:47:30 GMT

12 серпня у музеї-заповіднику М.Коцюбинського відкрилася виставка мистецьких робіт талановитої чернігівської художниці Юлії Моісцрапішвілі.

Роботи мисткині, виконані у техніках фактурного живопису та аплікації з листового металу, вражають і надихають на роздуми, дозволяючи доторкнутися до таїни творчого світу художниці. Виразні портрети та іконографічні сюжети, створені переважно у контрастній кольоровій гаммі, різнобарвні символічні та зооморфні образи-метафори, реалістичні історії сьогодення, втілені на полотні, складають цілісну експозицію, в якій розкривається багатогранний талант авторки.$CUT$

Окремий розділ виставки художниця присвятила пошануванню своєї бабусі Валентини Гребеник, презентуючи у ньому її вишивки, що для пані Юлії стали символом родинної пам’яті і зв’язку поколінь.

Художниця Юлія Моісцрапішвілі народилася 6 липня 1981 року в м. Кролевець Сумської області. Мати Юлії Теймуразівни – інженер легкої промисловості, батько був професійним художником та музикантом, тож уже у ранньому дитинстві у неї прокинулася пристрасть до малювання.

З 1991-го по 1997 рік навчалася у школі-студії образотворчого мистецтва, в Палаці культури текстильників м.Чернігова, під керівництвом чернігівської художниці Малиш Л.І., вивчала рисунок, живопис, декоративну композиції, станкову композицію, історію мистецтв, скульптуру. І вже тоді зрозуміла, що творити – це покликання всього її життя.

В 2001 році вступила до Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка на факультет початкового навчання і образотворчого мистецтва, де вивчала живопис, рисунок, декоративно-прикладне мистецтво, мистецьку спадщину Чернігівщини, історію культури. Навчаючись іще на третьому курсі, почала активно працювати над замовленнями, пускаючи свою творчість поміж люди.

Характерна манера художниці – пастозність, багатошарова техніка, що створює насиченість і об’ємність на полотні. Риси, притаманні творам Юлії Моісцрапішвілі – це емоційність, динамічність, рух. Портрети здебільшого монохромні, мають у собі глибину, характерність, емоційність. Особливе місце у творчості займає іконопис.

Художниця працює у різних техніках та жанрах.

Виставка в музеї експонуватиметься протягом місяця та буде доступна для перегляду щодня: у будні – з 9.00 до 17.00, у вихідні – з 10.00 до 17.00.

Вартість вхідного квитка:

для дорослого – 30 грн;
для дитини/студента – 20 грн.

Адреса музею: м. Чернігів, вул. Коцюбинського, 3.

Телефон для довідок: (093) 002 42 96.

Ф. Р_2127: Біографічні нотатки щодо родини Коцюбинських (або лист Ірини Коцюбинської до Володимира Мазного).

Kotia — Wed, 12 Aug 2026 06:55:07 GMT

…«Леонід Михайлович (рідний брат письменника) був наймолодшим в родині. Року народження не знаю, а помер він у жовтні 1907 року.

Глікерія Максимівна Коцюбинська (мати письменника) народилася у травні 1845 року, померла у лютому 1917 року. Марія Максимівна Блоневська, старша сестра Глікерії Максимівни народилася 1843 року (дата неточна), померла у липні 1912 року.

У Віри Устимівни було 2 брати і сестра: $CUT$Костянтин Устимович, Василь Устимович, Софія Устимівна. Костянтин Устимович Дейша був одружений з Олександрою Василівною Єсаковою. Спочатку Костянтин жив у Чернігові зі своєю матір’ю Юлією Степанівною Дейшою (дівоче прізвище – Гортинська), потім – у Туркестані, а в 1900–1915 роках й пізніше – Житомирі.

Василь Устимович Дейша. Дати народження не знаю. Помер 13.02.1920. Василь Устимович закінчив у Петербурзі технологічний інститут. Працював у 1906 році в Києві старшим губернським фабричним інспектором, а потім у Москві – інспектором котлонадзору на виробництві. Одружився з відомою співачкою Великого оперного театру (так у документі) Марією Адріанівною Дейшою-Сіоницькою.

Софія (точніше Марія – Авт.) Устимівна – старша сестра Віри Устимівни – була одружена із Садовським. У них було три дочки: Зоя, Віра, Муся. Софія Устимівна померла приблизно у 1902–1903 роках. Рік її народження я не знаю.

Гортинський Олександр Олександрович – двоюрідний брат Віри Устимівни – був міським архітектором в Чернігові. Його сестра Ольга Олександрівна Гортинська була дружиною народовольця емігранта Дебогорія-Макриєвича.

Няні Даші у нас не було. Просто Михайло Михайлович радив Вірі Устимівні запросити якусь Дашу у лютому 1898 року допомогти по господарству. Нас всіх виняньчила Марина Печорна. Я її добре пам’ятаю. Вона від нас пішла після того, як виняньчила брата мого Романа».

Далі буде.

Самобутній поет Станіслав Новицький

marije4ka07 — Mon, 10 Aug 2026 04:34:43 GMT

Головними рисами творчості Станіслава Новицького називають чудове володіння словом, різноплановість, самобутність і неординарність у вираженні любові до рідної землі, її історії, глибокий патріотизм, віру в силу духу українського народу. Вірші поета часто публікуються в солідних всеукраїнських виданнях: журналах «Дзвін», «Степ», «Вежа», «Літературний Чернігів», «Буковинський журнал», газеті «Літературна Україна» та ін.

Станіслав Новицький – автор поетичних книг «Акафіст коня»,$CUT$ «Полудень», «Воскресіння віт», «Розуміння простору», «Крони дерев холодні», «Фронтальне скло», «Із молитовника осені», «Коріння дощу», «За Господнім плечем» та ін. Він член Асоціації українських письменників, член правління товариства письменників і журналістів імені Івана Франка, Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Національної спілки журналістів України.

Творчі досягнення молодого поета відзначені багатьма престижними преміями: імені Пантелеймона Куліша, імені Леоніда Глібова, імені Олеся Гончара, імені Павла Тичини та ін.

У 2024 році Станіслав Новицький здобув Чернігівську обласну літературно-мистецьку премію імені Михайла Коцюбинського у номінації «Поезія» за збірку «Передмовчання» (Чернівці, видавництво «Друк Арт», 2022).

12 серпня. Музей М.Коцюбинського запрошує на відкриття художньої виставки фактурного живопису та аплікації Юлії Моісцрапішвілі.

Kotia — Fri, 07 Aug 2026 13:12:06 GMT

12 серпня о 14.00 Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М.Коцюбинського запрошує усіх поціновувачів мистецтва на відкриття художньої виставки фактурного живопису та аплікації Юлії Моісцрапішвілі.

В експозиції представлені надзвичайно різнопланові роботи мисткині: олійний живопис, в якому втілені сюжети воєнного часу, іконографія та портрети видатних українців, створені у техніці об’ємної аплікації, фантазійно-філософський фактурний живопис, споглядаючи який занурюєшся у глибини мистецького світу авторки. $CUT$ Окремий розділ виставки художниця присвятила пошануванню своєї бабусі, презентуючи у ньому її вишивки, що для пані Юлії стали символом родинної пам’яті і зв’язку поколінь.

Художниця працює у різних техніках та жанрах.

У день відкриття вхід на виставку вільний.

Адреса музею: м.Чернігів, вул. Коцюбинського, 3

Телефон для довідок: (093) 002 42 96.

Ф. Р_2127: Біографічні нотатки щодо родини Коцюбинських (або лист Ірини Коцюбинської до Володимира Мазного).

Kotia — Fri, 07 Aug 2026 10:22:50 GMT

У 1960 році Ірина Михайлівна Коцюбинська надсилає (судячи з тексту на його прохання – Авт.) лист Володимиру Івановичу Мазному (1935–2001) відомому літературознавцю та перекладачу. Його науковий доробок величезний.

Вивчав питання історії української літератури 2-ї половини XIX ст., української діалектології. Автор статей в енциклопедичних виданнях, а також розвідок та рецензій у журналах: «Дніпро», «Вітчизна», «Київ», «Студентські наукові праці Київського університету» та газетах: «Вечірній Київ», «Робітнича газета», «Літературна Україна». $CUT$Редактор, упорядник, автор коментарів до видання творів Т. Шевченка, Марка Вовчка, С. Руданського, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, І. Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі Українки та ін. Упорядкував «Листи до Михайла Коцюбинського» у 4-х т. (К., Ніжин, 2002–2003).

Лист цей став своєрідною міні енциклопедією родини Коцюбинських. Впевнені, що деякі факти практично невідомі широкому загалу.

Ірина Михайлівна розпочинає свої оповідь з дітей Коцюбинських. «Юрій Михайлович народився 09.12.1896 (за нов. ст.), а за документами – 09.12.1895, помер – 11.05.1938. Оксана Михайлівна народилася 24.04.1898 (за ст. ст.), померла у грудні 1919 року. Ірина Михайлівна народилася 30.06.1899 (за ст.ст.). Роман Михайлович народився у вересні 1901 року, помер імовірно у 1937–1938 роках.

Віра Устимівна (дружина письменника) народилася 22.09.1863 (за ст. ст.), померла 30.12.1921. Лідія Михайлівна (рідна сестра письменника) народилася 1869 року (дата приблизна, так у документі), померла в серпні 1916 року. Хома Михайлович (рідний брат письменника) народився 19.10.1870, помер 02.05.1956. Ольга Михайлівна (рідна сестра письменника) народилася 16.07.1877 (за ст. ст.), померла точно 26 травня 1922 року (цю останню дату можна уточнити у дочки Ольги Михайлівни – Наталії Павлівни Шинкаренко (так у документі)».

Далі буде.

Творча діяльність Юрія Муквича

marije4ka07 — Mon, 03 Aug 2026 04:50:05 GMT

Український актор театру і кіно, заслужений працівник культури України Юрій Миколайович Муквич понад три десятки років тому пов’язав своє життя з Ніжинським академічним українським драматичним театром імені Михайла Коцюбинського. Нині він генеральний директор-художній керівник цього театру і голова первинного осередку Національної спілки театральних діячів України у закладі, що має давні славні традиції.

У його театральному творчому доробку ролі у виставах «Нескорена або Марія Заньковецька», $CUT$«Свято Святого Миколая», «Собор Паризької Богоматері», «Безіменна зірка», «Циганка Аза», «Лісова пісня», «Сватання на Гончарівці», «Одруження», «Ніч перед Різдвом», «Останні любов» Т.Шевченка, або Грішниця», «Фея гіркого мигдалю» і багато інших.

Серед відзнак митця – «За особистий внесок у розвиток культури та мистецтва України», «За досягнення в розвитку культури і мистецтв», приз за кращу чоловічу роль на Міжнародному театральному фестивалі «Слов’янські театральні зустрічі», відзнака Президента України – ювілейна медаль «20 років Незалежності України», відзнака Патріарха ПЦУ – «Орден Святого Миколи Чудотворця», Орден «За заслуги ІІІ ступеня».

У 2024 році Юрій Миколайович Муквич здобув Чернігівську обласну премію імені Михайла Коцюбинського у номінації «Театральне мистецтво» за значний внесок у розвиток театрального мистецтва.

Міжнародний день пам’яті про нацистський геноцид ромів в Україні

marije4ka07 — Sun, 02 Aug 2026 04:10:09 GMT

Неможливо забути про одну з надважких сторінок в історії людства, коли в ніч із другого та третє серпня 1944 року в нацистському таборі Аушвіц-Біркенау (Освенцим) було винищено так званий «Циганський табір». Тоді в газовій камері було вбито близько 4300 ромських жінок, чоловіків та дітей. За приблизними підрахунками науковців у світі протягом війни нацисти вбили близько 200 тисяч ромів.

Нині ж саме цього дня, 02 серпня, запроваджено Міжнародний день$CUT$ пам’яті про нацистський геноцид ромів в Україні. Так само, як і євреїв, нацисти хотіли винищити їх фізично. Та протягом тривалого часу навіть після того, як Гітлер зазнав поразки, геноцид ромів залишався поза увагою. В наші ж дні пам’ять про це повертається до світової спільноти.

Фізичне знищення націй або руйнація їхньої ідентичності – це риса, що притаманна нацизму та сталінському комунізму так само, як і мова ненависті, навішування ярликів на окрему соціальну групу чи цілу націю через псевдозагрозу, яку вона нібито може чинити. Майже незбагненним залишається той факт, що навіть після поразки нацизму та міжнародного трибуналу над нацистськими злочинцями, ромів продовжували і далі дискримінувати у німецькому суспільстві. На них самих перекладали провину за злочин. Так, наприклад, вважалося, що причиною переслідування ромів була не системна расова політика нацистів, а «асоціальна поведінка» представників цієї національності.

Аби з’явилося розуміння ситуації під іншим кутом зору, знадобилася зміна цілих поколінь та захист своїх прав самими ромами. Такі зміни в Німеччині відбулися після показового голодування протягом тижня чоловіків-ромів біля меморіалу в колишньому концтаборі в Дахау в 1980 році. Ця подія набула міжнародного розголосу. А через два роки канцлер ФРН Гельмут Шмідт на офіційному рівні визнав переслідування ромів нацизмом.

В Україні відповідно до постанови Верховної Ради від 8 жовтня 2004 року № 2085-IV «Про відзначення Міжнародного дня геноциду ромів» Міжнародний день пам'яті про нацистський геноцид ромів в Україні відзначається на державному рівні.

На здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського

marije4ka07 — Sat, 01 Aug 2026 04:08:10 GMT

У номінації «Музичне мистецтво» на здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського претендує Микола Сукач. Кандидатура висунута Чернігівським обласним філармонійним центром фестивалів та концертних програм.

Сукач Микола Васильович народився 25 травня 1946 року в місті Чернігові. У 1969 році закінчив Харківський інститут мистецтв за спеціальністю баян та здобув кваліфікацію викладач, диригент$CUT$ оркестру народних інструментів.

Трудову діяльність розпочав у 1965 році на посаді викладача з класу баяну Менської дитячої музичної школи. Працював викладачем музичних шкіл смт Березна, с. Михайло-Коцюбинське, м. Чернігів, Чернігівського музичного училища. З 1988 року - керівник симфонічного оркестру Чернігівського музичного училища ім. Л.М. Ревуцького, а з 2001 року - художній керівник, головний диригент академічного симфонічного оркестру «Філармонія» обласного комунального концертно-видовищного підприємства «Чернігівський обласний філармонійний центр фестивалів та концертних програм».

Зарекомендував себе як високопрофесійний майстер та багатогранна творча особистість. Велику увагу диригент приділяє творчості українських композиторів. Саме він повернув в Україну ім’я та творчість забутого українського композитора Сергія Борткевича (1877-1952 рр.). Під його керівництвом академічний симфонічний оркестр «Філармонія» виконав всі знайдені симфонічні твори композитора. В 2018 році була видана книга Миколи Сукача «Сергій Борткевич: Партитура життя». Микола Васильович Сукач постійно пропагує творчість композитора.

В 2001 році він став ініціатором проведення в Чернігові щорічного фестивалю класичної музики «Сіверські музичні вечори» і з того часу фестиваль став щорічним. За час фестивалю з оркестром виступали багато всесвітньо-відомих музикантів, таких як: Саяка Сьодзі, Микола Саченко, Вадим Руденко, Микола Луганський. За ініціативи Миколи Сукача в 2002 році був проведений фестиваль присвячений творчості українського композитора Сергія Борткевича, в 2013 році проведений фестиваль з музикою Сергія Рахманінова.

Микола Васильович був головним диригентом п’яти звітів майстрів мистецтв та художніх колективів Чернігівщини в Національному палаці «Україна», диригентом дев’яти фестивалів «Київські літні музичні вечори», двох міжнародних фестивалів в м. Пула (Хорватія). Академічний симфонічний оркестр «Філармонія» під його керівництвом постійно виступає з концертами в Колонному залі ім. М. Лисенка Національної філармонії України. За двадцять років існування з симфонічним оркестром «Філармонія» виступило більше 540 музикантів та диригентів з різних країн світу: США, Японії, Південної Кореї, Великобританії, Китаю, Нідерландів, Німеччини, Іспанії, Франції, Швейцарії, Мексики та багатьох інших країн.

М.В. Сукач диригував такими відомими колективами як: симфонічний оркестр Національної опери України, симфонічний оркестр Національної філармонії України, Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України, Національний Одеський філармонійний оркестр, симфонічними оркестрами Харківської, Львівської, Донецької філармоній та інших.

Професійна і громадська діяльність Сукача М.В. неодноразово відзначались: Почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» (1996 р.), Почесна грамота Чернігівської обласної державної адміністрації (1999 р.), Подяка Чернігівської обласної державної адміністрації (2001 р.), Почесна грамота Чернігівської обласної ради (2001, 2011 р.р.); Подяка Міністерства культури і мистецтв України та центрального комітету працівників культури (2001 р.); Почесна грамотою Кабінету Міністрів України (2003 р.), орден «За заслуги» III ступеня (2009 р.); Почесна грамота Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівської обласної ради (2006 р., 2016 р.); орден «За заслуги» II ступеня (2016 р.); Почесне звання «Почесний громадянин міста Чернігова» (2016 р.), орден «За заслуги» I ступеня (2021 р.).

На здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського

marije4ka07 — Fri, 31 Jul 2026 04:17:06 GMT

У номінації «Музичне мистецтво» на здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського претендує Світлана Ігнатова. Кандидатура висунута Ніжинським міським будинком культури.

Світлана Ігнатова є активною культурною діячкою Ніжинської громади, керівницею вокально-хорових колективів, ініціаторкою загальноміських мистецьких та просвітницьких проєктів, спрямованих на розвиток та збереження $CUT$національної ідентичності та культурного потенціалу регіону. У своїй професійній діяльності Світлана Ігнатова системно поєднує педагогічну, творчо-виконавську та організаційну роботу. З 2019 року керівниця народного аматорського фольклорного ансамблю «Червона калина» Ніжинського міського Будинку культури.

Як керівниця, Світлана Ігнатова вирізняється високим професіоналізмом, вимогливістю до себе і учасників колективу, водночас створюючи атмосферу довіри, творчого пошуку та натхнення. Завдяки наполегливій праці та творчому баченню керівниці, ансамбль «Червона калина» є носієм кращих традицій народного мистецтва, зберігає самобутність фольклорної манери виконання та активно популяризує українську пісенну спадщину. Під її керівництвом ансамбль є активним учасником культурно-мистецького життя регіону, гідно представляє Чернігівську область на всеукраїнських та міжнародних конкурсах і фестивалях, здобуваючи численні перемоги та відзнаки.

Світлана Ігнатова – активна учасниця культурно-громадського життя міста, авторка та організаторка мистецьких проєктів, обрядових дійств, тематичних концертних програм, спрямованих на відродження традицій, збереження нематеріальної культурної спадщини та формування національної свідомості молодого покоління. Зокрема реалізовані проєкти за останні 5 років: «З Україною в серці»; традиційна культурно-мистецька акція «Коляда для ЗСУ»; традиційні вуличні збори на потреби ЗСУ; фольклорно-етнографічна програма «Масниця»; фольклорно-етнографічна програма «Сіверське весілля»; благодійний концерт «Пісні вільного народу»; благодійний вечір «Щедрий вівторок»; обряд «Загукування весни»; участь в телевізійному проєкті «Фольк-music»; благодійний концерт «Наша дума, наша пісня!»; школа обрядовості рідного краю для молоді та студентів; культурний обмін м.Коломия Івано-Франківська область.

Системна творча робота, високі результати колективу під її керівництвом, активна концертна та просвітницька діяльність мають послідовний, масштабний та результативний характер, що підтверджується численними відзнаками різного рівня.

Має нагороди та відзнаки, а саме: стипендію Президента України для молодих митців у галузі «Музичне мистецтво» ( 2024 р.), Подяку Управління культури і туризму Ніжинської міської ради ( 2024 р.), Подяки Ніжинського міського голови ( 2025 р.), Подяку військової частини А4970 (2024 р.), Подяку Чернігівської обласної державної адміністрації (2025 р.), Почесну грамоту КЗ «Обласний центр народної творчості» (2026 р.) та інші.

У творчому доробку народного аматорського фольклорного ансамблю «Червона калина» під керівництвом Світлани Ігнатової – численні міські, обласні, всеукраїнські та міжнародні конкурси, фестивалі, участь в проєктах, заходах та концертах (2022 -2026 р).

Світлана Ігнатова зарекомендувала себе, як відповідальний керівник, новатор, культурний лідер, сформована творча особистість, чия діяльність має вагомий і системний вплив на розвиток музичного мистецтва та збереження національної культурної спадщини. Її професійний шлях позначений високими досягненнями, стабільними результатами та беззаперечним авторитетом у мистецькому середовищі.

На здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського

marije4ka07 — Thu, 30 Jul 2026 04:17:54 GMT

У номінації «Театральне мистецтво» на здобуття Обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського претендує Алла Соколенко. Кандидатура висунута КЗ «Ніжинський академічний український драматичний театр ім. М.М.Коцюбинського.

Соколенко Алла Василівна працює в Ніжинському академічному українському драматичному театрі імені М.М.Коцюбинського з 1996 року. За цей час вона зіграла більше 100 ролей у різних виставах, $CUT$та, як режисер-постановник поставила більше 40 вистав. Своєю високомайстерною сценічною творчістю вона зробила вагомий внесок у творчий доробок театру. Яскрава, колоритна, різнопланова артистка Алла Соколенко володіє багатою палітрою соковитих фарб, якими щедро користується у роботі над ролями. Від природи артистка наділена неповторною індивідуальністю, виразною пластикою, відмінними вокальними даними. Їй притаманне перевтілення до невпізнанності, високий професіоналізм, бездоганне володіння мовою.

Про широкий творчий діапазон артистки Соколенко А.В. красномовно говорять створені нею такі образи, як Таця у «Марусі Чурай» Л.Костенко, Ярина у «Згадайте братія моя…» Т.Шевченка, Відьма у «Макбет» У.Шекспіра, Русалка у «Василь Свистун» В.Герасимчука, Мелашка у «Гріх і покаяння» І.Карпенка-Карого, Молода у «Ісус – Син Бога Живого» В.Босовича, Марічка у «Ніч на полонині» О.Олеся, Шаріка у «Шаріці» Я.Барнича, Наталка у «Наталка Полтавка» І.Котляревського, Оксана у «Ніч перед Різдвом» М.Гоголя, Наталя Павлівна у «Брехні» В.Винниченка, Радниця у «Бригадирі» Д.Фонвізіна, Олександра у «Ніч Святого Валентина» О.Марданя, Дарія Іванівна у « Феї гіркого мигдалю», І.Кочерги, Аза у «Циганці Азі» М.Старицького, Ханума у «Ханумі» А.Цагарелі, Маргарита у «Чи є у Світла тінь?» М.Булгакова, Марія Заньковецька у «Марія Заньковецька» І.Рябокляча, Віра у «Пробач мені » Т.Іващенко та багато інших.

Будучи провідною актрисою Львівського Національного академічного українського драматичного театру ім. М.Заньковецької, разом із колективом пропагувала українське театральне мистецтво в таких країнах як Канада, Чехія, Польща, Англія, Словакія, а вже працюючи у нашому театрі – у Білорусі, Молдові, Польщі, Латвії.

Постійно бере участь у культурно-мистецьких заходах міста та міжнародних театральних форумах за межами країни. За досягнуті творчі успіхи, високу професійну майстерність артистка неодноразово нагороджувалась Почесними грамотами Міністерства культури України, Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівської обласної ради, преміями та пам’ятними значками; у 2008 році отримала акторську премію імені «Марії Заньковецької» НСТД України, у 2009 році була нагороджена «Орденом Княгині Ольги» ІІІ ступеня, а у 2016 їй було присвоєння звання «Народний артист України».

Про особисті творчі здобутки говорять і отримані неї нагороди на престижних всеукраїнських та міжнародних театральних фестивалях: «За кращу жіночу роль на фестивалі» - роль Рози у виставі «Містер Іцик», О.Петрова («Мандруючі Зірки» м.Київ, 2003р.) «За кращу жіночу роль» - роль Марії Заньковецької у виставі «Марія Заньковецька» («Слов’янські театральні зустрічі» м.Брянськ 2005р.), «За кращу жіночу роль на фестивалі» - роль Еви у виставі «Амор.Кохано-італьяно» («Слов’янські театральні зустрічі» м.Брянськ 2008р.), роль Мони у виставі «Безіменна Зірка», М.Себастіана («Слов’янські театральні зустрічі» м.Гомель 2011р.) роль Агафії Павлівни у виставі «Одруження», М.Гоголя («HOMO LUDENS» м.Миколаїв 2015р.), «За кращу жіночу роль на фестивалі» - роль Марії у виставі «Безодня», О.Огородника («Мельпомена Таврії» м.Херсон, 2017р.), «За кращу жіночу роль другого плану – індивідуальна висока акторська майстерність» - роль Слави у виставі «Експериментаріум», П.Ар’є («Мельпомена Таврії» м.Херсон, 2019р.), «За кращу жіночу роль на фестивалі» - роль Слави у виставі «Експериментаріум», П.Ар’є («Вересневі Самоцвіти» м.Кропивницький, 2021р.)

Творчість А.Соколенко має постійні схвальні відгуки у пресі.

За її ініціативи, та під її керівництвом, після відповідної угоди про творчу та фахову співпрацю з Київським національним університетом театру кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, починаючи з 2017 року при театрі діє «Студія театрального мистецтва», у якій вже підготовлено чотири випуски акторів, які наразі працюють як у Ніжинському театрі так і інших колективах України.

Останні роботи артистки, такі як Мері у «Літаючі жінки», М.Камолетті, Філліс у «Сільвії» А.Рамсела Герні, Аделаїди у «Новорічний детектив» М.Голомес, Зрілості у «Одна із тисячі історій», П.Ар’є, Терпелихи у «Наталці Полтавці», І.Котляревського та багато інших говорять про те, що актриса знаходиться у прекрасній професійній формі і може бути корисною і творчо необхідною для театру, для його перспективи та розвитку. А.Соколенко користується заслуженим авторитетом і повагою у колективі. Як голова художньої ради, режисер-постановник та керівник «Студії театрального мистецтва» при театрі - мудро керує роботою колективу, вносить елементи нового у кожну із своїх ролей та режисерських постановчих робіт, вдосконалює, розвиває і збагачує творчий ріст молодих акторів.