28 квітня на 80-му році життя відійшла у вічність Тетяна Олександрівна Проніна. Кілька десятиліть свого життя вона віддала сумлінній науковій праці у Чернігівському літературно-меморіальному музеї-заповіднику М.Коцюбинського. Сотні екскурсій, наукових та мистецьких заходів відбулися за її участі. Освічена, привітна, життєрадісна Тетяна Олександрівна завжди була у вирі музейних подій, даруючи свою усмішку і підтримку кожному з колег та гостей закладу.

Колектив музею глибоко сумує з приводу цієї непоправної втрати і висловлює щирі співчуття рідним та близьким покійної. Нехай її світла душа спочиває з миром у небесних засвітах вічного життя.

Прощання з покійною відбудеться 30 квітня о 13.45 біля міського моргу (вул. Пирогова, 16). ... Читати далі »

Сьогодні, 28 квітня, відомому чернігівському літературознавцю, багаторічному директору Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.Коцюбинського – Юлію Коцюбинському виповнилося би 87 років.

Юлій Романович Коцюбинський, син Романа Михайловича Коцюбинського, народився 28 квітня 1934 року в тодішній столиці України м. Харкові. Його батько завідував Центральною бібліотекою, а мати, Олена Євгенівна Писаревська, працювала в Наркомосвіти. ... Читати далі »

35 років тому, 26 квітня 1986 року, сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції пролунало два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду.

За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько ... Читати далі »

«Коцюбинський дуже любив життя. Любив у ньому те, що має в собі красу і світло, радість і ласку. Любив сонце, весну, літо» Так писав про нього український літературознавець Денис Лукіянович. 25 квітня виповнюється 108 років від того дня, як душа неперевершеного майстра слова, митця, залюбленого у красу природи і красу життя, класика української літератури Михайла Михайловича Коцюбинського відлетіла у інші світи. Відтоді змінилося багато чого – Чернігів розрісся над берегами Десни, змінилося кілька поколінь, наше життя стало іншим. Незмінним залишилося єдине – вдячні нащадки ... Читати далі »

«Ось зараз!.. Ось зараз!..» — щось крикнуло в Дорі і опекло, а його ноги самі зігнулись і шугнули в провалля, обсипаючи глину...

Карпо Петрович все поглядав на гору, під груші. Йому часом здавалось, що він бачить там Дорю, мигтіння ґудзиків на гімназичнім пальті. Знав, що зробив незаконно, взявши з собою хлопця, і потерпав. Ану ж хто побачить? Однак все йшло як слід: москалі тупо стояли, як німий частокіл, товариш прокурора все затискав уста та закочував очі, як жертва вечірня, ... Читати далі »

Минуло… більш півгодини. Врешті ляпнула хвіртка і на стежці показалась Тетяна. Суха пристаркувата дівка, вона міцно держала в замазаних свіжою землею пальцях ключ…, поглядаючи на Раїсу.

— Здрастуйте…

— Здрастуй… одчини школу… я приїхала до вас за вчительку…

Тетяна прожогом, з рухами москаля у спідниці, кинулась одчиняти школу, впустила Раїсу, а сама побігла зносити з воза речі. ... Читати далі »