Кожна людина прагне пробути на цьому світі якомога довше: зустрічати світанки, милуватися природою, бачити, як підростають діти та онуки… Хіба це не щастя? Цього хотів і класик української літератури Михайло Коцюбинський. Доля відміряла йому небагато: 25 квітня 1913 року, на 49-му році життя, земний шлях письменника скінчився. Серцева хвороба міцно вп’яла свої пазурі і забрала надію на життя. «Жити, я жити хочу!» Так говорив Михайло Михайлович, коли за вікном у садку розквітали квіти і сонце ласкаво заглядало в найбільшу з ... Читати далі »

Це аматорське фото було зроблене 29 квітня 1913 року. Напередодні в Чернігові на Болдиній горі поховали Михайла Михайловича Коцюбинського.

Про найскорботніші для його рідних дні згадувала донька письменника Ірина Михайлівна: «Виконуючи заповіт тата, щоб поховали його на самому високому місці Болдиної гори, мама зі мною пішла за дозволом на похорон до чернігівського архієрея Василія, бо ця гора належала Троїцькому монастирю. Він ... Читати далі »

Чернігівський лікар Аркадій Маркович Утєвський протягом багатьох років надавав медичну допомогу членам родини Коцюбинських. У наш час його б називали лікарем сімейної медицини. А.М.Утєвський був поряд із хворим письменником до його кончини.

Ірина Михайлівна Коцюбинська у книзі «Спогади і розповіді про М.М.Коцюбинського» писала: «12 квітня в 2 години 20 хвилин ... Читати далі »

«Від великого до смішного один крок, або Козацькому роду нема переводу» - назва циклу художніх творів, за які 2014 року було відзначено обласною літературно-мистецькою премією ім. М.Коцюбинського талановитого чернігівського художника Володимира Євгеновича Матвєйцова. 15 квітня 2023 року митцеві виповнюється 60 років. 

В.Матвєйцов народився у старовинному Кам'янці-Подільському на Хмельниччині. Там, на Поділлі, минули його шкільні літа. У 9-річному віці почав відвідувати місцеву художню школу. ... Читати далі »

«…Нині великодня субота, самий безладний день у християн. Всі немов вибились з колії, покинули звичайну роботу, почувають себе на межі меж нинішнім і завтрашнім. Завтра має щось статися, таке незвичайне, таке одмінне од щоденного трибу життя. Золота тінь дитячого настрою з далекої минувшини отіняє душу дорослих і тривожить в ній давно пережиті емоції, і будить в ній неясну неоправдану досвідом надію «на завтра».

Я живо пригадую собі передсвятковий настрій в дитячих літах: в нім як в барвистому візерунку калейдоскопа, мигтіли і нова святна одежа, і сонячний день, що мав бути на Великдень, і купа ласощів, од яких повен рот набігав слюни, а врешті поросячі вушка, такі присмажені, сухі аж хрумаючі в зубах. ... Читати далі »

Після повернення з останньої подорожі до Криворівні влітку 1912 року Михайло Коцюбинський тяжко мучився від загострення хронічних захворювань і майже не підіймався з ліжка, як писала його донька Ірина Михайлівна в книзі «Спогади і розповіді про М.Коцюбинського» (стор. 187). Далі читаємо: «21 жовтня [старого стилю] мама повезла хворого батька до Києва, щоб покласти його, за порадами лікарів, до клініки професора Образцова.

Спочатку тата помістили до незручної загальної палати, ... Читати далі »