Ім’я Михайла Коцюбинського відоме кожному зі шкільної парти. Звичне всім фото в підручнику: елегантний піджак, задумливий погляд, підкручені вуса, одним словом – класик української літератури зі стандартною біографією: народився, вчився, написав твори, хворів, помер.

Та чи можливо за всім цим розгадати людину? Адже кожен письменник – це перш за все – жива людина, з усіма своїми турботами і сумнівами, радостями і печалями, тривогами і надіями.

7 січня минає 115 років з дня народження одного з «перших хоробрих», талановитого українського поета, прозаїка і публіциста, активного громадського і культурного діяча, нашого земляка Василя Григоровича Чумака.

За неповних 19 років свого життя В. Чумак зміг лишити незнищенний слід в історії української літератури ХХ століття не лише як революційний романтик, яким його звикли зображати у літературній критиці радянських часів, але і як тонкий лірик з модерною авторською манерою письма.

З морозним рипінням снігу та яскравими сонячними променями наближається одне з найшанованіших в народі свят - Різдво Христове! Уже незабаром сяйво різвяної зірки запросить усіх до святої вечері і, що найголовніше, подарує кожній родині злагоду і надію на здійснення кращих сподівань.

Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М.Коцюбинського вітає усіх друзів, колег, відвідувачів зі світлим святом Різдва Христового! Миру і затишку вашим оселям! Смачної куті та веселих різдвяних свят!

Надзвичайне враження на М. Коцюбинського справили подорожі на о. Капрі. У 1911 році його мандрівка до сонячного острова припала якраз на різдвяні свята. Про традиції святкування Різдва на Капрі письменник розповідає родині у своїх листах. А різдвяна італійська лялька, привезена ним для дітей з однієї з подорожей, і досі прикрашає дівочу кімнату будиночка письменника, нагадуючи нам про яскраво описані Михайлом Михайловичем святкові враження.

У своєму адресі від 23 грудня 1911 року М. Коцюбинський пише: «Післязавтра тут різдво. Всі роблять один одному подарунки. ... Читати далі »

Світлі спогади про дитинство лишила Ірина Коцюбинська. І не обійшлося у них без згадок про родинні традиції святкування різдвяних і новорічних свят.

За словами Ірини Михайлівни, на Різдво тато – Михайло Михайлович Коцюбинський – брав активну участь в оздобленні новорічної ялинки, бажаючи зробити дітям приємність. Запалював бенгальські вогні на ялинці, голосно стріляв з хлопушок, співав з дітьми колядки та щедрівки: «Щедрик, ведрик, дайте вареник, грудочку кашки, кільце ковбаски».

Новорічні та різдвяні свята завжди любили у родині Коцюбинських. Багато цікавих світлих згадок про них знаходимо у листах письменника та у спогадах його дочки Ірини Коцюбинської.

У дитинстві Ірина Михайлівна разом з братами та сестрою захоплювалися розповідями своєї бабусі Гликерії Максимівни про ті часи, коли їх любий татко був маленьким. І звичайно ж бабуня не могла оминути увагою те, як у сім’ї проходили свята.