Він жив на зламі двох століть, коли могутній смерч змін увірвався у людське життя. Зазвичай у такий час митець бере на себе зобов’язання пояснити суть нових подій і змін, закарбувавши їх у своїх творах. У 20-х роках минулого століття цю роль довелося виконувати Миколі Хвильовому. 13 грудня минуло 125 років від дня його народження. Це число – 13 – відіграло у долі письменника величезну роль.

Микола Хвильовий говорив, що життя нагадує йому безумну подорож. І справді, читаючи біографію цього письменника, розумієш, що він пройшов ледь чи не всі кола пекла. Молода душа не змогла витримати того навантаження.

Він мріяв про те, щоб побудувати нове суспільство, боровся за високі ідеали не лише в житті, а і в літературі. ... Читати далі »

17 грудня 1908 року в Харкові народився Юрій Володимирович Шевельов (псевдоніми – Юрій Шерех, Григорій Шевчук та інші), вчений-славіст, мовознавець, літературознавець, педагог.

Походив із родини етнічних німців. Батько, Володимир Шнайдер, генерал-майор російської імператорської армії, з початком Першої світової війни змінив прізвище на Шевельов.

Закінчив Педагогічний інститут професійної освіти у Харкові (1931). Викладав в Харківському інституті журналістики (1938-1939) і Харківському університеті (1939-1943). ... Читати далі »

«Більше працював, ніж жив…» – так оцінювали життєвий і творчий шлях Бориса Грінченка його сучасники. І, дійсно, що розмахом зробленого за інтенсивністю творчої праці, за розмаїттям художніх і наукових зацікавлень Б.Грінченко стоїть в одному ряду з такими велетнями української національної культури, як Пантелеймон Куліш, Михайло Драгоманов, Іван Франко. 9 грудня нинішнього року виповнюється 155 років з дня народження цього особливого чоловіка.

З дитинства він був дуже здібним до навчання, виховувався на зразках світової культури, але саме під впливом творчості Т.Г.Шевченка став на шлях ревної праці для просвіти рідного народу. «Кобзар, – згадував Борис Дмитрович свої юнацькі роки, – зробився моєю Євангелією». ... Читати далі »

Талановитий адвокат, глибокий знавець світової класики, великий гуманіст і естет, журналіст, енциклопедист, перекладач, літературознавець, автор оригінальних поетичних, прозових і драматичних творів – таким знали Михайла Могилянського його видатні сучасники Іван Франко, Володимир Гнатюк, Михайло Грушевський, Ілля Шраг, Володимир Винниченко.

Одна з найголовніших заслуг Михайла Могилянського перед словʼянським культурним світом – це переклади переважної більшості творів Михайла Коцюбинського російською мовою та їх активна популяризація. Особливо інтенсивною і плідною їхня творча співпраця була у 1910-1913 рр. ... Читати далі »

Нова генерація українських письменників буремного ХХ століття, до якого належав Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба), продовжила важливу духовну наповненість ідеалів, якими жило покоління знакових митців України – Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник.

Талант Олександра Олеся сформувався ще в дитячі роки, що пролетіли «одним золотим днем» в степу, в садах, на річці Сулі ... Читати далі »

«Іван Левицький – се великий артист зору, се колосальне, всеобіймаюче око… України. Те око обхапує не маси, не загальні контури, а одиниці, зате обхапує їх із незрівняною бистротою і точністю, вміє підхопити відразу їх характерні риси і передати їх нам із тою випуклістю і свіжістю красок, у якій бачить їх само…» (Іван Франко).

Ось уже майже проминув 2018 рік, що приніс із собою чимало знаменних дат і подій, важливих для культурного життя України, і наприкінці листопада ми вшановуємо пам’ять ... Читати далі »