14 грудня – це День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Це люди, які, не пошкодувавши свого життя та здоров’я, здолали страшну катастрофу ХХ століття – ліквідували наслідки вибуху на одному з реакторів Чорнобильської атомної електростанції 26 квітня 1986 року.

Чому такий день припадає на 14 грудня? Тому що саме 14 грудня було офіційне повідомлення про завершення будівництва ... Читати далі »

Ірина Михайлівна продовжує: «… Пізніше, в останні роки життя тата, над ліжком висів темний бронзовий капуцинський (католицький чернечий орден) хрест з розп’яттям на довгому бронзовому ланцюгу. Цей хрест залишився від Марії Максимівни Блоневської, сестри нашої бабуні, та подобався татові, бо був дуже художньо зроблений.

На стіні, що була в головах татового ліжка, висів ... Читати далі »

20–21 листопада 2025 року Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького проводив міжнародну наукову конференцію «Музей сьогодення: українська ідентичність, національний наратив, культурна пам'ять».

До учасників конференції звернулися: Ігор Кожан (генеральний директор Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького) та Блаженнійший Святослав Шевчук (Верховний архієпископ Києво-Галицький, Глава Української греко-католицької церкви, ... Читати далі »

Уродженець селища Березна Менського району Чернігівської області Борис Семенович Драпкін у неповні 18 років пішов на фронт ІІ світової війни. Бойовий шлях він завершив з багатьма урядовими нагородами.

Здобувши педагогічну освіту, Борис Драпкін спочатку працював у Борзнянському районі, а 1959 року повернувся до рідної Березни. Там він очолив місцеву середню школу. Заслужений учитель України Борис Семенович Драпкін віддав нелегкій ... Читати далі »

На прохання музею надіслати спогади про інтер’єр кабінету-спочивальні родини Коцюбинських відгукнулася дочка письменника Ірина Михайлівна Коцюбинська. Вона згадувала: «… у цьому будинку я народилася та прожила безвиїзно до 1919 року, а тому знаю до найменших подробиць всю обстановку кімнат будинку, як за життя батька, так і після його смерті. … у так званому кабінеті тата (перша невеличка кімната ліворуч від парадного входу) саме кабінет був тільки до 1905–1906 року.

Тоді в кімнаті стояло одне, дуже вбоге залізне ... Читати далі »

Ічнянець Станіслав Гаврилович Маринчик – відомий далеко за межами України прозаїк, поет-пісняр, сценарист, режисер, публіцист, кінодраматург, краєзнавець.

Вітаючи його із 80-літтям, інший наш видатний земляк Юрій Мушкетик відзначив: «Небо над нами тримають люди. Надто небо нашої культури. Тож викликає захоплення подвижництво Станіслава Маринчика, його цілеспрямованість, ... Читати далі »