Головна » 2018 » Грудень » 9 » Речник відродження України (до 155-річчя від дня народження Бориса Грінченка)
Речник відродження України (до 155-річчя від дня народження Бориса Грінченка)
22:43

«Більше працював, ніж жив…» – так оцінювали життєвий і творчий шлях Бориса Грінченка його сучасники. І, дійсно, що розмахом зробленого за інтенсивністю творчої праці, за розмаїттям художніх і наукових зацікавлень Б.Грінченко стоїть в одному ряду з такими велетнями української національної культури, як Пантелеймон Куліш, Михайло Драгоманов, Іван Франко. 9 грудня нинішнього року виповнюється 155 років з дня народження цього особливого чоловіка.

З дитинства він був дуже здібним до навчання, виховувався на зразках світової культури, але саме під впливом творчості Т.Г.Шевченка став на шлях ревної праці для просвіти рідного народу. «Кобзар, – згадував Борис Дмитрович свої юнацькі роки, – зробився моєю Євангелією».

«В яку тільки сферу українознавства не заглянеш, зустрінеш Грінченка» – писав Іван Липа. У красному письменстві, в поезії, в драмі, в науці, в народних виданнях, в перекладах з європейських класиків – скрізь ви знайдете це славне ім’я. Можна сказати, його знала вся свідома Україна. Чернігівський період життя і творчості письменника став дуже важливим і благодатним в його долі. Приїхав він до нашого міста з молодою дружиною Марією, що мала письменницький талант, писала під псевдонімом Марія Загірня. Марія Миколаївна стала вірним товаришем і помічником Бориса Грінченка. А з приїздом подружжя Грінченків в місті відчутно змінилася атмосфера духовного та літературного життя. У Чернігові Б.Грінченко написав роман-дилогію «Серед темної ночі», та «Під тихими вербами», п’єси «Ясні зорі», «Нахмарило», «Степовий гість», «Серед бурі». Тут з’явилися такі вагомі його наукові дослідження, як «Етнографічні матеріали зібрані в Чернігівській та сусідніх з нею губерніях», «З вуст народу», «Література українського фольклору» (1777–1900) та інші розвідки.

Працюючи на посаді секретаря земської управи, Борис Дмитрович використав можливість створити видавництво книжок для народу, було видано 45 назв українських книжок тиражем 200 тис. екз.

Він старався залучити до видання книжок відомих українських авторів. Так, Грінченко запропонував листовно М.Коцюбинському надіслати свої оповідання для дітей, бо видавництво особливо опікувалося літературою для дітей шкільного віку. У 1895 році в Чернігові вийшли окремим виданням оповідання М.Коцюбинського «П’ятизлотник», «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник».

Б.Грінченко ставив своїм завданням познайомити читачів із творами не тільки українських авторів, а й закордонних. Перекладені українською мовою твори Гомера, Есхіла, Софокла, Шекспіра, Байрона, Гете, Шиллера та інших видатних письменників збагачували й розширювали знання українців, а особливо молоді, знайомили з найкращими здобутками світової культури.

Один за одним виходили за редакцією Б.Грінченка альманахи, де були широко представлені твори письменників Чернігівщини: В.І.Самійленка, П.О.Куліша, Л.І.Глібова, Б.Д.Грінченка, М.М.Коцюбинського, М.К.Вороного.

Альманахи засвідчили, що в Чернігові зібралося чимало яскравих постатей, які творили українську літературу.

Завдяки клопотанням губернської земської управи відомий український колекціонер Василь Тарновський подарував Чернігову своє цінне зібрання. Великий труд, а саме складання каталогу колекції В.Тарновського, взяло на себе подружжя Грінченків. У Чернігові ці невтомні працівники продовжували роботу з упорядкування та видання словника української мови. Як зазначали пізніше дослідники життя і творчості Б.Грінченка, якби він зібрав і видав лише один свій словник української мови, то уже назавжди залишився б відомим на всю Україну.

І в наші дні це один з найбільш повних словників української мови. Напружена праця разом із тяжким особистим горем, що спіткало подружжя Грінченків (смерть єдиної доньки та її сина), загострили давню хворобу легенів Бориса Грінченка. У 1909 році він поїхав на лікування до Італії і там помер, далеко від рідної України, 6 травня 1910 року. Тіло його перевезли до Києва й поховали письменника на Байковому кладовищі.

Одним із псевдонімів Грінченка не випадково був Вартовий. Цей талановитий митець справді виступав не лише в іпостасі будівничого нашої літератури, а й вартового, її мужнього захисника. Він був народжений для копіткої, скрупульозної праці, і на цій ниві зробив дуже багато. І за це ми складаємо йому глибоку шану та вдячність.

 

Марія Москаленко, завідуюча відділом Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.М.Коцюбинського




QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Категорія: Публікації | Переглядів: 67 | Додав: sunlight118 | Рейтинг: 5.0/3 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість