Цими днями Чернігівщина відзначає 160-річчя від дня народження Софії Русової – феноменальної жінки, яка мала французьке і шведське коріння, але була українкою-патріоткою за переконаннями, талановитого педагога, котра першою сформулювала концепцію національної освіти, письменниці, мистецтвознавця з європейським світоглядом.

І особливий шанс стати українкою доля їй подарувала через прекрасного чоловіка Олександра Русова. ... Читати далі »

Роки Розстріляного Відродження – один із найтрагічніших періодів української культури 30-х років ХХ століття. Заручниками страхітливого і безжального сталінського режиму, жертвами репресій стало тоді чимало яскравих представників творчої вітчизняної еліти: письменників, літературознавців, істориків, театральних діячів. Серед них були нащадки старовинного шляхетного роду, чернігівські аборигени високої інтелігентності Михайло Могилянський, його різнобічно талановиті діти Лідія, Дмитро й Олена. Їхні головні риси – органічне українство, глибокий патріотизм, багатство духовного світу. ... Читати далі »

«Юне, замріяне, дуже тонке обличчя, дещо аскетичне, тільки обличчя і шия, що закінчувалася гострим кутом трохи навскоси. Обличчя, мовби вирване з буденщини. Обличчя поета. Обличчя поезії…», - саме таким у дитячій пам’яті Михайлини Хомівни Коцюбинської лишився невеличкий, пожовклий, вирізаний з якогось журналу, портрет юного Павла Тичини, що висів над її дитячим ліжечком. Того самого Павла Тичини, якого усі ми зі шкільної лави знаємо як відомого українського поета, перекладача, публіциста, громадського діяча. ... Читати далі »

7 січня минає 115 років з дня народження одного з «перших хоробрих», талановитого українського поета, прозаїка і публіциста, активного громадського і культурного діяча, нашого земляка Василя Григоровича Чумака.

За неповних 19 років свого життя В. Чумак зміг лишити незнищенний слід в історії української літератури ХХ століття не лише як революційний романтик, яким його звикли зображати у літературній критиці радянських часів, але і як тонкий лірик з модерною авторською манерою письма.

Надзвичайне враження на М. Коцюбинського справили подорожі на о. Капрі. У 1911 році його мандрівка до сонячного острова припала якраз на різдвяні свята. Про традиції святкування Різдва на Капрі письменник розповідає родині у своїх листах. А різдвяна італійська лялька, привезена ним для дітей з однієї з подорожей, і досі прикрашає дівочу кімнату будиночка письменника, нагадуючи нам про яскраво описані Михайлом Михайловичем святкові враження.

У своєму адресі від 23 грудня 1911 року М. Коцюбинський пише: «Післязавтра тут різдво. Всі роблять один одному подарунки. ... Читати далі »

Світлі спогади про дитинство лишила Ірина Коцюбинська. І не обійшлося у них без згадок про родинні традиції святкування різдвяних і новорічних свят.

За словами Ірини Михайлівни, на Різдво тато – Михайло Михайлович Коцюбинський – брав активну участь в оздобленні новорічної ялинки, бажаючи зробити дітям приємність. Запалював бенгальські вогні на ялинці, голосно стріляв з хлопушок, співав з дітьми колядки та щедрівки: «Щедрик, ведрик, дайте вареник, грудочку кашки, кільце ковбаски».