1898, 15 січня, Житомир


Нарешті дочекався від тебе кілька слів, моє ти голуб’яточко.
Я аж посумнів, не маючи так довго звістки про тебе. Думаю, що ти розумієш мене і через те не прохатиму частіш писати.

Учора ввечері нікуди не ходив, сидів удома, читав. Нікого не було.
Сьогодні знов нікуди не піду, бо й ні до кого. Воно у будні, в робочі дні нічого ще, а в свята, коли знаєш, що всі ... Читати далі »

1898, 14 січня, Житомир.

Перше поздоровлення дістав я від тебе, моя ти єдина. Рано, о шостій годині, дістав я телеграму – саме тоді, коли ти мені снилася, серце моє.

Мені снилося, що ти приїхала до мене на Новий рік з Богданкою, і поки я, неодягнений ще , цілую й поздоровляю тебе, Богданка стукається в двері, щоб її пустити. То стукався телеграмщик.

Спасибі тобі, Вірунечко, за пам’ять, спасибі за т ... Читати далі »

Ох і гарно колядував- щедрував у музеї сьогодні Чернігівський академічний народний хор. Так весело, із гарними колядками, щедрівками, запальними танцями, козою рогатою, набажали всім присутнім у новому році всіляких гараздів, добра і миру.

Сьогоднішнє дійство відбувалося у рамках спільного творчого проекту музею М. Коцюбинського та обласного філармонійного центру "Мистецькі зустрічі у музеї", який розпочав свою роботу у лис ... Читати далі »

1898, 13 січня, Житомир
Мінель, 22.

Сподівався я нині від тебе листа, голубочко, та не дістав. Значить, ти не мала часу або пошта зробила мені таку штуку, що задержала його. Завтра, певно, вже матиму свою єдину житомирську втіху – читати твого листа. Не забувай Мусі – пиши. Я вже пишу 3-ій лист.

Нині доведеться стрічати новий рік. Стрічатиму його один, за своїм столом, з думкою про моє щастя, про ... Читати далі »

1898, 12 січня, Житомир, Мінель, 22

З Новим роком, моя ти дитиночко кохана! Цілую й обіймаю тебе міцно й щиро. Бажаю, щоб нам з тобою не розлучатися в новому році, а кохатися так, як кохалися в минулому. Бажати більшого кохання був би гріх.

Не хочу тебе смутити, а тому не напишу, як мені сумно буде стрічати Новий рік без тебе. Треба якось втихомиритися і не дуже сумувати, бо цим не поможеш. Маю надію, що скоро ... Читати далі »

Закінчилась короткотривала Різдвяна відпустка. Михайло Коцюбинський знову повертається до Житомира. Епістолярний роман продовжується.
1898, 11 січня, Житомир,
понеділок.

Моя єдина Вірунечко! Доїхав я добре, хоч цілу ніч не спав, бо було тісно. Льоня ще до Крут загубив свою шапку: вона злетіла йому з голови, коли вийшов на площадку. Так без шапки й доїхав до Києва.

Тільки що приїхав сюди, а вже ді ... Читати далі »