Головна » 2015 » Січень » 21 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
19:23
1898, 21 січня, Житомир

Серденько моє! Я кілька раз перечитав твій хороший, милий, дорогий лист, поцілував його і сказав собі з гордістю: “от який я щасливий, що маю таку дружину, такого приятеля”.
Веселіше мені зробилось на душі, і я цілий день щось курдикаю собі під ніс та насвистую веселі мелодії. А все ти, сонечко моє!
Ти така хороша, мила, єдина, що я не можу не послухатися тебе: тому-то обіцяю взяти себе в руки і не киснути, терпіти не нарікаючи.


Дякую тобі, голубко, за все: і за лист, і за щирість, і за дарунки – все воно мені таке дороге, що й ціни не складу йому. Я хотів би вицілувати тебе за те, що ти така.
Послухаюсь тебе й подам просьбу в губ[ернську] управу. Й, на мою думку, це не завадить. В неділю, як у мене буде більш вільного часу – напишу і подам на пошту.
Дуже дякую тобі за “Путєводітелі”. Буду з ними дуже обережним і зараз, як тільки непотрібними мені стануть – вишлю тобі.

“Зорю” теж вишлю. Шкода, що ти не прислала мені самого цікавого, себто того аркушу Словаря Уманця, який додадено до “Зорі”. Ну, та дарма.
Серце моє! Не забудь мені подати адресу Ліхнякевичеву – вона на штемплі поштовому, певно, є, бо я хочу написати до його, а не знаю, куди писати.

Щодо “Наукових записок”, то добре, дитиночко моя, я дуже радий, що й ти хочеш виписати їх. Через Київ не варто, бо коли я там дістану з Києва, та й чи дістану, а на адресу земського складу лучче буде, та й цілком безпечно, бо вони прийдуть через цензуру, з поміткою “Д. Ц.”, а тоді ніхто не має права причепитися. Тож не в ковертах буде висилатися, значить, жадної небезпечності.

Папір з патретами Шевч[енка] і Драгом[анова] можна виписати по такій адресі: Австрія, Львів, ул. Театинська 19. Österreich. Zemberg. Директору Педагогического института Костю Паньковскому.
Напиши ти, на складовому бланкові. Заспокой Лізу, що й це цілком безпечно, бо ж то чистий папір. “Буковина” й “Галичанин” йдуть, навіть цензуру минають. Аж приємно. До “Вістника” напишу, щоб висилали до Чернігова.
Так ти мене порадувала Юрасиком. Адже він зовсім розумний. Як би я хотів побалакати з ним, з моїм сином – та ба, доведеться ще почекати трохи.

Чом ти, голубочко, не пишеш нічого про себе, свій стан і здоров’я? Воно мене так обходить, що я не маю спокою, не відаючи, що й як з тобою. Напиши, серце.
Я здоров, роботи багато, як і завжди. Од Когена ні слова.
Генерал прислав картку новорічну.

До завтра, сонечко моє, щастячко моє, єдина дитиночко! Цілую тебе міцно й палко, твій Муся.
Маму, Юрася й Лідю цілую. Знайомим уклін.
От бідний Флегонт! Жаль мені його.

******************************************************************
Примітки:

... себто того аркуша Словаря Уманця... – мова йде про “Словарь російсько-український” т. ІV, який вийшов 1898 р. у Львові як додаток до “Зорі”.

Генерал - Б. Грінченко.

Кость Паньківський (1855-1915) - український культурно-освітній діяч, педагог, редактор науково-популярних видань, газети “Економіст”, що видавалась науковим товариством ім. Т. Шевченка у Львові.

Флегонт – Флегонт Шехутський, співробітник Чернігівської міської земської управи, знайомий родини Коцюбинських.


QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Переглядів: 410 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість