...Тепер Іван був уже леґінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню. Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись. Не пасли більше вкупі ягнята і стрічались лиш в свято або в неділю.

Сходились коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів. Марічка любила, коли він грав на флояру. Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, ... Читати далі »

Іван був дев'ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Двадцятою і останньою була Анничка.

Не знати, чи то вічний шум Черемошу і скарги гірських потоків, що сповняли самотню хату на високій кичері, чи сум чорних смерекових лісів лякав дитину, тільки Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі. ... Читати далі »

«Все для людини і завжди з людиною – цей заповіт Максим Рильський проніс крізь бурю і сніг, крізь усе своє життя як Людини з великої літери, як рицар краси і добра. Пригадую його слова: "Коли ти маєш вчинити щось погане, сім раз подумай – і не вчини, а добро роби не думаючи!"» – такі теплі та щирі спогади про свого «товариша по перу» залишив прозаїк і драматург Михайло Стельмах. ... Читати далі »

Серед головних творчих робіт графіка-станковіста, художника книги і кіно Георгія Вʼячеславовича Якутовича – ілюстрації до повістей М.Коцюбинського «Fata morgana» і «Тіні забутих предків», драм І.Кочерги «Ярослав Мудрий» і «Свіччине весілля», повісті І.Франка «Захар Беркут», творів В.Стефаника, М.Черемшини , М.Рильського, «Повісті минулих літ», «Слова про Ігорів похід». Георгій Якутович брав участь у численних республіканських, всесоюзних  і міжнародних виставках, був художником-постановником кінофільмів «Тіні забутих предків» і «Захар Беркут», ... Читати далі »

В одному з інтерв’ю Василь Симоненко говорив: «Що я можу сказати про себе? Ще так мало прожито і так мізерно зроблено. Хочеться бути людиною, хочеться робити гарне і добре, хочеться писати такі вірші, які б мали право називатися поезією. І якщо це мені вдається рідко, то це не тому, що я не хочу, а тому, що мало вмію і мало знаю. Найбільше люблю землю, людей, поезію і село Бієвці на Полтавщині, де мама подарувала мені життя. Ненавиджу смерть. Найдужче боюся нещирих друзів. Більше мені сказати про себе нічого».

Досить скромний, дуже добрий, чуйний, з великим серцем, ... Читати далі »

Микола Лукаш – відомий лінгвіст і поет, знавець понад 20 мов, прозаїк і поет, майстер пародій та епіграм, фольклорист і умілий імпровізатор, митець-новатор. Він переклав на українську мову більше трьох тисяч творів світової літератури понад сотні авторів. Серед найвідоміших – «Дон Кіхот», «Фауст», «Декамерон», «Мадам Боварі», твори Роберта Бернса та Гарсії Лорки, Фрідріха Шиллера, Генріха Гейне. Микола Лукаш – також упорядник шести словників, зокрема і словника фразеологізмів. 19 грудня виповнюється 100 років від дня його народження. ... Читати далі »