Сьогодні, у третій четвер травня, українці вже традиційно святкують День вишиванки – особливе для кожного з нас свято, яке за якихось 14 років пройшло тернистий шлях від маленького флешмобу чернівецьких студентів до важливої культурної події, а також стало найвідомішим культурним брендом України у світі. День вишиванки на сьогодні – це всеукраїнське свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Цей день сміливо можна назвати святом національної єдності, святом української душі.

Для кожного свідомого українця вишиванка – це не просто сорочка, а вишивка – не лише спосіб декорування та прикрашання одягу. Історія вишиванки своїми витоками сягає незапам’ятних часів. Процес вишивання ще багато віків тому був подібний до особливого таїнства – вишивати майстрині сідали у визначені дні, лише з чистими думками, гарним настроєм та обов’язково з молитвою (недарма українську вишивку поетично називають «молитвою без слів»). Особливими орнаментами жінки прикрашали комір, манжети, поділ і розріз горловини. Наші пращури вірили, що вишиванка оберігає людину, дарує їй щасливу долю та здоров’я, тобто сорочка, вишита на добре життя, надійно оберігатиме свого власника. Вважалося, що вишиванка захищає людину від усього злого та є провідником магічної сили, яка є в самій людині.

В Україні вишивати вміли в усіх регіонах; подекуди ця традиція могла сягати ще часів Київської Русі. Кожна область (а інколи навіть і село) мала свої унікальні техніки вишивання, якими пишалася, адже не одне століття майстрині розробляли особливі орнаменти й техніки, які передавали від покоління до покоління як пам’ять про вірування, обряди, та традиції наших предків. Та чи могли наші прапрабабусі уявити, що й у ХХІ столітті їхні нащадки з гордістю носитимуть цей сакральний для українців одяг та пам’ятатимуть своє коріння?

Звичайно, увібравши в себе віковічну історію, вишиванка була змушена «осучаснитись» у наш час, але і зараз ми чітко усвідомлюємо: вишиванка – не просто одяг. Для кожного з нас це щось дуже особливе і навіть сакральне, це частина нашої душі, яка стала генетичним кодом українського народу, адже в ній і наша історія, і вірування наших предків, і міфологія, і наша ідентичність. Тож плекаймо наші славні традиції!