Спокійна, врівноважена, тендітна, з глибоким поглядом… Так можна охарактеризувати письменницю Марко Вовчок, якщо подивитися на її портрет у молоді роки. У світ української літератури та культури вона увійшла як фатальна жінка. Письменниця, яка стала відомою в літературі під чоловічим псевдонімом, була справжньою майстринею психологічного оповідання. Також вона вміло займалася перекладами. Навколо постаті жінки-літераторки, що підписувала свої твори чоловічим ім’ям, було повно правдивих і неправдивих історій, в яких важко, а то і зовсім неможливо, розібратися навіть у наші ... Читати далі »

Ілля Шраг – син німецького лікаря, вихідця із Саксонії, що служив у маєтку родини Лизогубів у містечку Седневі. Один із лідерів чернігівської «Громади», активний діяч товариства «Просвіта». Сергій Єфремов характеризував Іллю Шрага як «чисту не заплямлену, не вважаючи на літа, – молоду людину, яка з щиро молодечим запалом бралася до всього, що йшло на користь рідному краєві».

Ілля Людвигович був першокласним адвокатом, відданим ... Читати далі »

Михайло Михайлович Мочульський був різнобічною творчою особистістю. Правник за фахом, він яскраво виявив себе також як літературознавець, критик і перекладач.

Деякий час Мочульський працював секретарем Івана Франка. У 1904-1913 рр Михайло Мочульський був членом управи Львівського Наукового товариства імені Т.Шевченка. Збірка новел Василя Стефаника в польському перекладі М.Мочульського під назвою «Klonowe liscie» (Львів, 1904) викликала неабиякий резонанс у польській пресі. 1905-го року Михайло Мочульський ... Читати далі »

Микола Григорович Хвильовий, а справжнє прізвище – Фітільов – народився 13 грудня 1893 року в Тростянці на Харківщині (нині це Сумська область). Цьогоріч минає 130 років від дня його народження. Постать цього письменника великого таланту, суперечливої і дуже складної долі тривалий час була оповита серпанком таємничості для читача. Так було і за життя Миколи Хвильового, і за довгі десятиліття після його смерті. Він довго не вписувався в ідеологічні рамки, через що певний час його начебто і не існувало в історії української літератури. Хоча насправді його напівлегендарний образ справив значний вплив на її розвиток.

Число, яке всі часто бояться, - 13 – стало центральним ... Читати далі »

Зимними грудневими днями повернемося думками у теплу золоту осінь, адже саме такою зобразив її на своїй картині, подарованій музею М.Коцюбинського, кавалер ордену «За заслуги» ІІІ ступеня, Заслужений художник України Юрій Пацан, який сьогодні, 11 грудня, відзначає своє 60-ліття.

Народився Юрій Іванович Пацан 1963 року у с. Пархомівка Білоцерківського району Київської області. Навчався у місцевій середній школі, яку закінчив 1981 року, далі – з 1982 по 1984 – була військова служба. 1985 року Ю.Пацан одружився та оселився в селищі Чабани на Київщині. ... Читати далі »

Різнобічна творча спадщина Бориса Дмитровича Грінченка є виявом його багатогранної обдарованості, широти духовних інтересів, активної любові до рідного краю і народу. Талановитий педагог, прозаїк, поет і драматург, перекладач і публіцист, організатор видавничої справи, лексикограф і громадський діяч підносив свідомість українців, стояв вірним Вартовим на сторожі рідного народу і його культури. 9 грудня виповнюється 160 років з дня народження Великого Українця.

«Справжня біографія Грінченка – то його невсипуща, безупинна, ... Читати далі »