У спогадах про Михайла Коцюбинського його дочка Ірина писала: «У нас чудовий садок. Він розподілявся стежкою, що йшла від сходів веранди, на дві частини. Ця стежка була обсаджена декоративними деревами, каштанами, липами, кленами, березами, ясенками.

Сад прикрашали: спірея, бульденеж, рожеві мигдаль та шипшина, жасмин, бузок. Синіли озерця барвінку, фіалок та розтікалася білими струмками  запашна конвалія.    

Рожеві, блакитні, білі гіацинти, сонячно-жовті жонкілії, пломенисті тюльпани, білі, ніжні нарциси – все це змішувалось в симфонію фарб і пахощів.

В садочку росли: яблуні, високі дерева грушок, низькорослі – кизилу, гілчасті волоські горіхи, сливки, вишні, черешні, що росли на зеленому моріжку пахучих трав. Попід парканом росли кущі ліщини, барбарису, аґрусу, порічок, малини та молодий дубок…».  

У 1920-ті роки сад переживав не найкращі часи. Відродження розпочалося у 1930-тих, коли було прийнято рішення створити музей, присвячений Михайлу Коцюбинському.

Але сьогодні розповідь дещо про інше… У 1961 році рішенням виконкому Чернігівської міської ради депутатів трудящих від 12 квітня 1961 року №254 «Про проведення міської виставки квітів та плодів» було започатковано міське дійство – щорічну виставку квітів та плодів. Презентувалася дата та місце проведення – 10–15 серпня 1961 року, на території міського парку на Валу.

Учасники мали до 1 серпня 1961 року подати заяву виставкому в будівлі міськради. 

Очевидно, літературно-меморіальний музей-заповідник Михайла Коцюбинського виконав усі вимоги щодо участі у виставці і презентував чималу експозицію. Останню було видно здаля, оскільки її було прикрашено великим портретом   письменника.

На виставці буяли кімнатні та садові квіти: бегонії, пальма, традесканція, сансев'єрія, глоксинія, агава, гладіолуси, жоржини, левкої, флокси, плющ, соняшник, папороть та дари плодових дерев, які саджав ще Михайло Коцюбинський. Усе це можна побачити на фотодокументах, які зберігаються в Державному архіві Чернігівської області (Ф. Р–1277, Оп. 1, Спр. 16, Арк. 4 зв.).