Чернігів початку 1920-х років мав великі соціально-економічні проблеми. Місто відроджувалося після громадянської війни й поступово переходило до НЕПу, а служби соціального забезпечення створювали розгалужену систему так званих будинків забезпечення (на зразок сучасних територіальних центрів або пансіонатів – Авт.).

Цікаво, що такі будинки отримували імена не тільки політичних діячів, але й широковідомих постатей у царині культури. Завдячуючи архівним документам, з’ясувалося, що один з таких будинків був названий на честь М. Коцюбинського.   

Фонд Р–792 Державного архіву Чернігівської області «Відділ місцевого господарства виконавчого комітету Чернігівської губернської ради робітничих, селянських, червоноармійських депутатів» містить справу, датовану 1921–1922 роками – «Листування про закріплення будинків за радянськими та приватними установами». І вже перша сторінка надає перелік закладів соціального захисту населення. Під №2 читаємо (переклад з російської): «б. Забезпечення ім. Коцюбинського. Будинок з флігелем, холодними будівлями і садочком по Ремісничій вулиці. б. Дегтяренко».  

Справа цього ж фонду – «Житлово-квартирні реєстраційні картки Чернігівського губернського відділу комунального господарства» – містить подвірну відомість, яка дещо по-іншому інтерпретує соціальний об’єкт (імовірно вплинуло імперське минуле – Авт.) – богадільня чернігівського губернського соцзабезу на 28 чоловік ім. Коцюбинського. Заклад був скромним – кілька спалень, кухня, комора, льох, сарай для дров тощо. Іншу частину будинку займала його колишня (будинок було націоналізовано 15 жовтня 1920 року – Авт.) власниця Дегтяренко Ганна Герасимівна.

P.S. Документи зберігаються в Державному архіві Чернігівської області (Ф. Р–792. Оп. 1. Спр. 431. Арк. 1–1 зв.; Спр. 441. Арк. 159–161).