У спогадах про Михайла Коцюбинського його дочка Ірина писала: «У нас чудовий садок. Він розподілявся стежкою, що йшла від сходів веранди, на дві частини. Ця стежка була обсаджена декоративними деревами, каштанами, липами, кленами, березами, ясенками.

Сад прикрашали: спірея, бульденеж, рожеві мигдаль та шипшина, жасмин, бузок. Синіли озерця барвінку, фіалок ... Читати далі »

«Проходять роки. Збігають насичені подіями дні, а в пам’яті залишається щасливе відчуття спілкування з молоддю. Воно навічно. Це те, що збагачує тебе, що не дає тобі старіти, спонукає ще довго залишатись молодим душею», - писав доктор філологічних наук, професор Григорій Васильович Самойленко у статті «Літературна студія Ніжинської вищої школи», вміщеній у журналі «Літературний Чернігів», №1 за 2005 рік. Цей випуск був присвячений 200-річчю Ніжинського університету.

У далекому 1970 році доля привела Григорія Васильовича до ... Читати далі »

Чернігів початку 1920-х років мав великі соціально-економічні проблеми. Місто відроджувалося після громадянської війни й поступово переходило до НЕПу, а служби соціального забезпечення створювали розгалужену систему так званих будинків забезпечення (на зразок сучасних територіальних центрів або пансіонатів – Авт.).

Цікаво, що такі будинки отримували імена не тільки політичних ... Читати далі »

«Твори Віталія Леуса – це життєві історії. Дуже часто автор пише про реальних людей, що надає його прозі особливої живості, своєрідної присутності… Такі твори завжди матимуть свого читача, завжди будуть популярними й цікавими», - писала редакторка «Антології творів лауреатів премії імені Михайла Коцюбинського» (Том «Проза», Чернігів, 2016) Ганна Арсенич-Баран. У книзі було вміщено художньо-документальне оповідання Віталія Леуса «З бойового завдання не повернувся».

Друкуватися талановитий юнак почав у 14 років. Його ... Читати далі »

…І хоча Ірина Коцюбинська була ще дитиною, але запам’ятала, як разом з батьком розглядала портрети дружини, дітей, ікони для чернігівських соборів і церков, намальовані Степаном Бутником. З цього родина і жила. Ті відвідини стали знаковими. Ірина Коцюбинська на довгі роки стала подругою Оксани Бутник (дочка художника – Авт.) – від ляльок і мандрів луками та лісом, спільного навчання в одному гімназичному класі до дарування музею художніх робіт батька, більшість яких пов’язана з життям та творчістю Михайла Коцюбинського.

У листі Ірина Михайлівна писала: «Пригадую, як батько ... Читати далі »

Сьогодні, 28 січня, минає 95 років від дня народження Анатолія Федоровича Ігнащенка (1930 – 2011) – українського архітектора, лауреата Шевченківської премії (1974 р.), академіка Національної академії мистецтв України (з 2006 р.), члена-кореспондента Академії архітектури України (з 1995 р.), заслуженого діяча мистецтв України (2000 р.), кавалера ордена Князя Ярослава Мудрого V ступеня (2006 р.), народного художника України (з 2010 р.), автора сотень художніх, скульптурних та архітектурних проєктів в Україні і світі. А ще Анатолій Федорович є одним з авторів архітектурного комплексу музею-заповідника М.Коцюбинського. Як це було – розповідаємо далі за спогадами колишньої співробітниці музею О.Єрмоленко. ... Читати далі »