«Творчість Олени Печорної нагадує народження нової зірки… Так, як пише вона, в українській літературі не пише ніхто. Молоду авторку часто порівнюють з різними відомими сучасними письменниками, що, як на мене, не має жодного сенсу – пані Олена цілком самобутня, її авторський стиль, упізнаваний ще з часів дебютної «Грішниці», якщо й змінився, то лише на краще… Глянеш на фото авторки – відразу й не скажеш, що ця гарненька жінка може писати так, з надривом, на вищій ноті, не збиваючись, не фальшивлячи», - так відгукнулася про нашу талановиту землячку ... Читати далі »

Книги Валер’яна Петровича Підмогильного викликають і сьогодні зацікавленість як глибокі психологічно-філософські роздуми про людину і навколишній світ у взаєминах і боротьбі, про особистість, яка щоденно почувається на перехресті суперечливих прагнень власного розуму і серця.

Творчий шлях талановитого літератора тривав лише півтора десятиліття. На 34-му році життя молодий письменник був ... Читати далі »

У музеї-заповіднику Михайла Коцюбинського розпочала свою роботу виставка бібліотечних матеріалів «Герої Крут: подвиг в ім’я України», присвячена вшануванню пам’яті героїв Крут. В експозиційній вітрині представлені видання з наукової бібліотеки музею: книги, журнали, а також газетні вирізки, що висвітлюють події січня 1918 року та їх осмислення в історичній і культурній пам’яті українського народу.

Бій під Крутами, що відбувся 29 січня 1918 року, став ... Читати далі »

Ірина Михайлівна продовжує згадувати: «Попід правою стіною від балконних дверей стояла в кутку нотна етажерка з бюстами Бетховена та Моцарта. Далі стояв рояль. На стіні висіли дві великі картини. Одна – марина (олія). На ній намальовано берег, на ньому низеньке зелене дерево. Далі праворуч червоні скелі. Море ніжно-блакитне, ніби в тумані. Білі чайки летять. Рама широка золота.

Друга – розлив Десни. Верби та вода. Плавають качки. Полотно дуже велике, в темній, простій рамі. Робота Циганка ... Читати далі »

У третій декаді січня (джерела презентують різні дати) 1891 року в с. Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії в родині сільського псаломщика (та одночасно вчителя сільської школи грамоти) народився Павло Тичина – майбутній поет, політичний та громадський діяч.

Родина була багатодітною – у Григорія Тимофійовича та Марії Василівни Тичин було 13 дітей. Читати й писати Павло маленьким навчився самостійно – підсідаючи до школярів, яких навчав ... Читати далі »

«Віддавна закоханий у мистецтво слова, він поєднав у своїй особі вчителя-словесника, літературного критика і науковця у сфері історії літератури…», - так писав про свого колегу доцент кафедри української літератури Ніжинського педінституту імені Миколи Гоголя Володимир Крутиус у післямові до книжки Павла Сердюка «У світлиці поезії» (Ніжин, 1996).

Народився Павло Олександрович 4 березня 1926 року у селі Велика ... Читати далі »