У вересні 2001 року звання лауреата Чернігівської обласної премії імені Михайла Коцюбинського був удостоєний Олександр Григорович Астаф’єв. Цю престижну нагороду він здобув за плідну літературознавчу та видавничу діяльність.

Закінчивши Львівський поліграфічний інститут, аспірантуру та докторантуру при Інституті літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України, О.Астаф’єв успішно захистив кандидатську і докторську дисертації.. Працював на кафедрі української  літератури Ніжинського педагогічного університету імені М.В.Гоголя, викладав у Київському національному університеті імені Т.Шевченка.

Після виходу двох поетичних збірок «Листвяний дзвін» і «Заручини» Олександра Астаф’єва було прийнято до Національної спілки письменників України.

Пам’яті батька Григорія Васильовича Олександр Астаф’єв присвятив поезію, якою відкривається друга збірка талановитого літератора – «Заручини».

Життя непереможне

Ти чуєш – це серце зриває одежі

Зі світу, що грузне в крові і пожежі,

Мільйони голів підіймає до бою,

щоб день був ясним, а земля голубою;

допоки очам ще рясніти сльозами,

допоки з дитям  розмовляти ночами,

допоки закони писати прикладом,

а всесвіт робити отруйливим складом,

сплітати в полях таборів огорожі, -

я серце поставлю своє на сторожі

комахи, рослини, тварини, людини,

роботи, кохання, сім’ї, батьківщини,

я виставлю слово бронею, булатом:

хай б’ється чи вмре невідомим солдатом!

Серед творчих здобутків О.Г.Астаф’єва – його літературознавчі праці: «Нарис життя і творчості Ігоря Качуровського», «Поети «Нью-Йоркської групи», «Петро Одарченко», «Штрихи до літературного портрета», «Апокаліпсиси Євгена Маланюка. Художні системи українського зарубіжжя» та інші.