Дмитрик, восьмилітній хлопчик, вискочив з душної низенької хати, що по самі вікна влізла в землю. Надворі було краще, ніж у хаті. Сонечко підбилося вже височенько і пригрівало. Сніг так блищав, що Дмитрик не міг на нього дивитись і кліпав очима.

Була відлига, з стріх капало, з горбка збігали, мов весною, струмочки талої води, горобці весело цвірінькали, кози никали по майдану, шукаючи, чи не лишилось де на торговиці хоч стебла сіна від учорашнього ярмарку. Це тепло, ... Читати далі »

…В Яки­мо­вiй ха­тi ки­пi­ла ро­бо­та. В пе­чi трi­щав во­гонь та си­чав борщ. Оле­на, ма­ти Ва­силько­ва, кру­ти­ла го­луб­цi на ве­че­рю. Ва­силько си­дiв до­лi та м'яв мак до ку­тi. Васильк­овi бу­ло лiт два­над­цять. Вiн був най­стар­ший у сiм'ї. Ва­силько м'яв мак i все пог­ля­дав то на двох сест­ри­чок, що гра­ли­ся з ко­том, то на батька, що си­дiв на по­лу,схи­лив­ши го­ло­ву.

"Чого батько жу­ряться? - ду­мав вiн. - Чи то­го, що нездуж­ають, чи то­го, що не­ма гро­шей ви­ку­пи­ти вiд шев­ця ма­ми­нi чо­бо­ти?" ... Читати далі »

В печі палав вогонь і червоним язиком лизав челюсті. В маленькій хаті було поночі, по кутках стояли діди. На постелі лежала слаба жінка й стогнала. Се Харитина мати. Шість тижнів поминуло, як помер її чоловік, батько Харитин, і відтоді бідна удова тужить та слабує, а оце вже другий день, як зовсім злягла.

Злягла саме в жнива, в гарячий час, коли всі, хто вміє жати, подались на ниву збирати на зиму хліб. І вдовине жито ... Читати далі »

…Іван дивувався Палагні. Вона і перше любила пишно вбиратись, а тепер наче щось вступило у неї: навіть у будень носила шовкові хустки, дорогі й писані мудро, блискучі дротяні запаски, а важкі згарди гнули їй шию. Часом щезала з дому й верталася пізно, червона, розтріпана, п'яна неначе.

— Де ти волочишся все?! – сердивсь Іван.— Гляди, ґаздине!

Але Палагна тільки сміялась. ... Читати далі »

...Тепер Іван був уже леґінь, стрункий і міцний, як смерічка, мастив кучері маслом, носив широкий черес і пишну кресаню. Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись. Не пасли більше вкупі ягнята і стрічались лиш в свято або в неділю.

Сходились коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів. Марічка любила, коли він грав на флояру. Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, ... Читати далі »

Іван був дев'ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Двадцятою і останньою була Анничка.

Не знати, чи то вічний шум Черемошу і скарги гірських потоків, що сповняли самотню хату на високій кичері, чи сум чорних смерекових лісів лякав дитину, тільки Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі. ... Читати далі »