У номінації «Театральне мистецтво» на здобуття обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського претендує Микола Буравський за музичну постановку вистави «Тіні забутих предків» за повістю М.Коцюбинського.

Буравський Микола Олександрович – народився 25 червня 1940 року в с. Бровки Ружинського р-ну Житомирської обл.

У 1967 році закінчив Державну консерваторію України ім. П.І.Чайковського ... Читати далі »

Як за боки музу візьму,
То, може, дещо втну.
Я знаю дівчину Марусю —
Таку, що ну!

Висока, гарна, огрядна, —
Лице як місяць повний сяє.
Буває часом страх сумна,
А часом бісик в оці грає. ... Читати далі »

У номінації «Театральне мистецтво» на здобуття обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського претендує Інна Сергієнко за втілення образу жінки – матері, сестри, нареченої, подруги у виставі «Прощена неділя» та серію проведених благодійних заходів у м. Прилуки та м. Чернігові з цією виставою.

Сергієнко Інна Іванівна народилася 22.03.1983 року у с. Орловка  Куликівського р-ну Чернігівської обл. У 2003 році закінчила ... Читати далі »

У номінації «Декоративне та образотворче мистецтво» на здобуття обласної літературно-мистецької премії імені М.Коцюбинського претендує Оксана Корнієнко за цикл робіт «Мандри UA».

Оксана Іванівна Корнієнко народилася 11 травня 1961 року в м. Чернігові в родині вчителів.

З 1968 по 1978 рік навчалась в середній школі №11 в м. Чернігові. ... Читати далі »

Ошатний дерев’яний будинок неподалік сучасного середмістя Чернігова сьогодні, як і понад століття тому, вабить до себе гостей. Колись сюди, на адресу вул. Сіверянська, 3, власний будинок Коцюбинського, надходило сотні листів з усієї України та далеких європейських міст. Сюди неодмінно сходилися стежки представників української інтелігенції кінця ХІХ – початку ХХ століття. Тут виголошувалися цікаві ідеї, планувалися важливі громадські і видавничі проєкти. Саме тут вперше знаходили свого слухача вірші молодих поетів і були написані кращі твори самого М.Коцюбинського. ... Читати далі »

На заході сонце… В підземні кімнати,
Натомлене, на ніч іде спочивати
Й, прощаючись любо з небосхилом синім,
Всю землю залляло рожевим промінням.
Вже й вітрові в полі гуляти несила:
Згорнув свої вільні широкії крила.
Вже й верби зелені в прозорую воду
Заглядають сонні на пишную вроду,
Мов чують — не чують, як пташка співає,
Своїх пташеняток в гнізді присипляє…
Аж ось заскрипіли тесові ворота: ... Читати далі »