Продовжуючи тему 155-річного ювілею від дня народження Хоми Коцюбинського, презентуємо витяг з його листа, спрямованого 1 квітня 1947 року на адресу Голови Комітету у справах культурно-освітніх установ. У листі Хома Михайлович піднімає цілий пласт проблем, що постали перед ним: маленький штат, пожежна безпека, відсутність на садибі води тощо.   

Дописувач називає наукову роботу музею «другою трагедією». Хома Михайлович пише, що до війни (тут і далі Другої світової – Авт.) музей мав високий науковий рівень та посилається на відгук про музей Михайла Бурмистенка (український радянський  державний і партійний діяч, перший голова Верховної ради Української РСР 1938–1941 рр.): «Чернігівський музей Коцюбинського вийшов на широкий шлях, проштовхуючи свою наукову роботу в маси, тоді як є музеї, що лише охороняють віковий порох на своїх фондах». Хома Коцюбинський зазначає, що за свої наукові праці музей має позитивні відгуки преси, наукових працівників й громадськості та наголошує на тому, що під час війни в передмові АН УРСР до виданого нею в Уфі третього збірника музею, опрацьованого співробітниками музею під редакцією академіка П. Тичини, дала вказівку – продовжувати роботу музею.

Нагородження директора музею орденом Трудового Червоного Прапора, зацікавленість країн Європи у музейних матеріалах, багаточисельні прохання науковців вимагали розширення та поглиблення роботи музею.

Директор музею задає питання – чи має музей можливість працювати так, як це було до війни – 4–6 тис. відвідувачів протягом року, після війни – 16400 чол.? Хома Михайлович б’є на сполох – при двох наукових співробітниках масова робота (консультування 8 дисертантів, які працюють над докторськими та кандидатськими дисертаціями з коцюбинськознавства) не може вестися належним чином. Тож з’явилася нагальна потреба – збільшити штат на одну одиницю (посада завідуючого науковою частиною та фондами).   

Далі буде.