1898, 6 лютого, Житомир, Мінель, 22.

Голубочко моя! Ніяк не можу помиритися, що ще недавно був з тобою, так недавно, що й смак поцілунка на устах лишився, а вже так далеко від тебе... і знов тільки в листах тебе бачу й чую.

Коли б швидше до тебе! Сьогодні дістав листа від Когена. Межи іншим він пише (приводжу слова так, як вони стоять в листі): “Не позже 30-го января 1898 г. Вы получите Ваши деньги – да ... Читати далі »

1898, 5 лютого, Житомир, Мінель, 22.

Доїхав я добре, Вірунечко. Хоч цілу ніч не спав – не міг – а проте почуваюся добре, не застудився, не дуже зморений. Льоня не вийшов. Певне, лист опізнився, як це часто буває, або ти не зовсім ясно написала йому – тільки він не вийшов. Завтра напишу до його відкритку – поспитаю, чом не вийшов, та попрохаю замовити тютюну. Уяви собі, серденько моє, яка досада! Цілий день сьогодні Тарас пр ... Читати далі »

Дорогі друзі!

Запрошуємо Вас на чергову "Мистецьку зустріч" до нашого музею. Тема її - Чернігів бароковий.
У програмі - виступ камерного хору ім. Д.Бортнянського, поезія Лазара Барановича, виставка художніх робіт вихованців чернігівської художньої школи.

Чекаємо Вас 10 лютого о 14-00.

1898, 31 січня, Житомир.

Моє серденько, моє миле!
Я вже спокійний, я вже веселий – “все для тебе, моє серденько”
Моє незадоволення, мої турботи – все це таке натуральне, таке звичайне. Це наслідок того ненормального життя, яким тепер живу. Чи ж можу я, як би не старався, бути спокійним, веселим і щасливим, коли все, що мені найдорожче, наймиліше – далеко від мене, не зі мною!

Отож не дивуйся, коли ... Читати далі »

1898, 30 січня, Житомир.


Ти нездорова, донечко? Тебе болить голова? Чом я не з тобою, я б цілував ту слабеньку головку, попестив би її, може б, перестала боліти.
Чи ти, часом, не застуджуєшся, Вірунечко, без шубки теплої? Будь обережна, дитино, адже знаєш, як небезпечно тепер заслабнути тобі. Коли б вже була готова та ротонда, а то у такі холоди ти носиш куценьке пальто. Воно тобі невигідне зо всіх сторін.
... Читати далі »

1898, 29 січня, Житомир.


Коли б ти подивилася, серце моє, на мене тоді, як я читаю листа від тебе, ти б не пізнала мене. Я й сам чую, що міняюся: очі у мене горять, обличчя ширшає від щасливого усміху, а серце мало не вискочить з грудей. Мабуть, я тебе дуже кохаю, коли зі мною таке діється при читанні листа від тебе.
Я такий радий, що ти здорова, що Юрасеві нічого небезпечного нема, що ти бережешся, думаєш про ... Читати далі »