1897, 24 грудня, Житомир. Четвер.
Дитиночко моя єдина, Вірунечко люба! Коли б ти знала, який я лихий на себе. Скортіло мене піти розвіятись трохи, а замість того тільки знудився. Пішов я до Кравченка, генералового знайомого, а по дорозі заскочив до нашого ляшка, бо вони живуть в одному домі з Кравченком. У ляшка було скучно, навіть дуже. Наскільки він сам симпатичний, настільки жінка його не сподобалась мені: неінтелігентна, нецік
...
Читати далі »
|
|