1897, 21 грудня, Житомир. Понеділок.
Спасибі тобі, Вірунечко, за нинішній лист. Я тепер щодня переживаю приємну емоцію, біжучи з редакції й сподіваючись дістати від тебе кілька слів. Я дуже радий, що ти поправляєшся, дитиночко моя, тільки побережи себе і не застуджуй слабого місця. Не знаю, чи і у Вас така мерзенна погода, як і “у нас на Волині”, тут падає дощ і сніг разом, мокро, гнило. Тож я кутаюсь і не виходжу б
...
Читати далі »
|
|