1897, 31 грудня, Житомир. Четвер.
Серденяточко! Питаєш, чи не одвик я від тебе? Коли я прочитав те питання, то мало не розплакався. Не соромлюся навіть признатися в цьому. Я терпів, терплю й досі – розлуку, але скільки це коштує мене, як це мені трудно обходиться, не писав тобі, щоб тебе не тривожити. Мені так гірко, так тяжко без тебе, що я часто обурююсь на долю всіма силами душі і таки стараюся здержатись, щоб не стати ц
...
Читати далі »
|
1897, 30 грудня, Житомир. Середа.
Дорога дитиночко моя! Вже два дні дістаю лише відкритки від тебе, але й за те спасибі. Сьогодні думав – дістану фотографію Юркову, аж нема посилки. Певно, завтра буде. Ти, дитинко, не турбуйсь моїм здоров’ям: мені вже краще. Шлунок у мене весь час нерегулярний, через що мусив купити собі пляшку вина червоного і щодня по обіді п’ю за твоє здоров’я. Їм теж яблука, доктор
...
Читати далі »
|
|