Ліс ще дрімає в передранішній тиші... Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою. Тихо навкруги, мертво... Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку. Ліс ще дрімає... а з синім небом вже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спахне сяйвом, немов од радощів.

Небо міниться, небо грає усякими барвами, блідим сяйвом торкає вершечки чорного лісу... Стрепенувся врешті ліс і собі заграв... ... Читати далі »

…Хіба я можу впевненим бути, що не відхиляться двері... отак трошки, з легким скрипінням, і з невідомої темряви, такої глибокої та безконечної, не почнуть виходити люди... всі ті, що складали у моє серце, як до власного сховку, свої надії, гнів і страждання або криваву жорстокість звіра. Всі ті, що я не можу розминутись із ними, що мене утомили... Що ж дивного в тім, коли вони ще раз прийдуть... От я їх вже бачу. Ба, ба! Як вас багато...

Се ви, що з вас витекла кров в маленьку дірку від ... Читати далі »

Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси. Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум. Плачуть голі дерева плачуть солом’яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли осміхнеться. Сірі дні зміняють темнії ночі. Де небо? Де сонце?

Міріади дрібних крапель, мов умерлі надії, що знялись занадто високо, спадають додолу і пливуть, змішані з землею, брудними потоками. ... Читати далі »

Михайло Михайлович Коцюбинський був справжнім естетом, глибоким знавцем і шанувальником як народної, так і класичної музики, театрального мистецтва і кіно. У юнацькі роки він сам залюбки грав у аматорських виставах, пізніше це захоплення передалося його дітям.

27 лютого 1907 року (за ст.ст.) на запрошення Михайла Михайловича до Чернігова приїхав М.В.Лисенко і дав концерт з участю відомого ... Читати далі »

«Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кождий, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се зрозуміє кождий, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література» (Іван Франко).

Сьогодні, 29 вересня, минає 175 років від дня народження видатного українського драматурга й театрального діяча Івана Карпенка-Карого, творчість якого справедливо вважають «вершиною української драматургії 80–90-х років XIX – перших років XX століття» (Ростислав Пилипчук). ... Читати далі »

Цими днями минає 130 років від дня народження талановитого українського поета, перекладача, педагога Аркадія Казки.

Народився Аркадій Васильович Казка 23 вересня в містечку Седнів у багатодітній чесній і порядній родині. З дитячих років для хлопчика зразком у всьому був батько – талановитий від природи чоловік, котрий гарно співав, керував церковним хором, малював, а в скрутні часи був вправним чоботарем.