130 років тому М.Коцюбинський завершив роботу над оповіданням «Ціпов’яз». Для друку його було надіслано до львівського журналу «Зоря». Про шлях твору від написання до публікації дізнаємося з листування автора з редактором двотижневика Василем Лукичем.

Так, у березні 1893 року В.Лукич пише у листі до М.Коцюбинського: “Ваш «Ціпов’яз» мені дуже сподобався, та в тій формі, як він написаний, не можу помістити його в «Зорі». Два місця в ньому єсть нецензурні. Одно місце – справа з граматкою московською, а друге – де становий б’ється з Семеном. ... Читати далі »

М.Коцюбинський завжди був у вирі громадського життя, про що свідчать чимало його листів. У 1903 році українська громадськість ініціювала збір коштів до ювілею М.Лисенка, щоб він купив будинок для своєї родини. Коцюбинський брав активну участь у цьому процесі, про що читаємо сьогодні в пропонованому листі.

Дорогий Гнате Васильовичу, пишу до Вас ось у якій справі. ... Читати далі »

Ось і прийшла вона – весна… Сьогодні ми перегорнули календар і березень змінив місяць лютий, який, здається нам, триває вже цілий рік. Та чи тільки здається? У перший день весни хочеться побажати всім нам Перемоги і Миру, повернення до спокійного, звичайного життя з його родинними вечорами і новими подорожами, веселими святами і цікавими зустрічами, натхненною роботою і приємним відпочинком. Хай буде весна!

Веселиться земля, ... Читати далі »

На цій світлині рукою Ірини Михайлівни Коцюбинської зроблено підпис: «Анастасія Борисівна Грінченко». Невідомий аматор зупинив мить прогулянки дівчинки з батьками на околиці Чернігова в урочищі Ялівщина. Борис Дмитрович і його дружина Марія Миколаївна лишилися поза кадром. Того погожого дня також було зафотографовано і батька, який стоїть один на тому самому високому колоритному пні, що і донька. Родина Грінченків не так часто могла дозволити собі пікнік у вільний від служби у земстві час, а тому насолоджувалася лісовою природою і спілкуванням. ... Читати далі »

Одним з найбільших масивів епістолярію М. Коцюбинського є його листування з В.Гнатюком – вченим, етнографом, фольклористом, видавцем. Українсько-руська видавнича спілка у Львові, в якій редактором був Гнатюк,  видавала твори Коцюбинського, і в пропонованому в #Епістолярнамозаїка листі обговорюється якраз підготовка до видання нового збірника.

Високоповажаний добродію!

Не писав так довго, бо не було мене в Чернігові з місяць; повернувши з Петербурга, я застав ласкавий лист Ваш до моєї жінки й зараз же пишу до Вас оцих кілька слів, долучаючи свою фотографію – щоб Ви могли заздалегідь виготувати кліш. ... Читати далі »

«Стиха, стиха Дунай воду несе»… а ще тихіше, ще спокійніше над пишним Дунаєм. Південне повітря, убравши в себе, мов губка воду, усі проміння сонця, висить тремтячими грудьми над чудовим краєвидом, тисячами сліпучих іскорок обсипає широку річку, що ледве помітно для ока гойдає свою жовту воду межи піскуватими берегами… А на румунському боці, ген-ген понад тихим Дунаєм зеленою лавою простягся кучерявий гай вербовий і стоїть на варті поміж річкою та шпичастими горами, що блакитними тінями лягли на блакитному небі і приковують до себе очі, і ваблять у свою далечінь імлисту… ... Читати далі »