1898, 25 січня, Житомир.


Хоч ти й радиш, голубочко моя, не турбуватись здоров’ям Юрасевим, а все ж не можу заспокоїтись. Треба конче покликати лікаря, нема чого покладатися на те, що то на зуби дитина хворіє. Коли б мені хоч не розхворілася дитина, тепер так діти слабують. Нетерпляче чекатиму завтрашнього листа, а може, не дочекаюся, що телеграфую тобі, чи здоров Юрась.

Сьогодні приїхав Коген. Хвалиться, ... Читати далі »

1898, 24 січня, Житомир.

Неприємний лист дістав сьогодні від тебе, рибочко моя. Юрась слабий, Лідя слаба, ти стривожилась, не спала ніч. Все це так неприємно, так турбує мене, бо здається мені в далеко більших розмірах, ніж, може, насправді є. Я прохав би тебе, дитиночко, не роби нічого такого, щоб дуже впливало на твою нервову систему. Ти знаєш, голубко, добре, що це одізветься не тільки на тобі, а й на нашій донеч ... Читати далі »

Відкриття виставки творчих робіт громадської організації «Алея майстрів Чернігова» відбулося у виставковому залі Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.Коцюбинського. Ця громадська організація виникла зовсім недавно, хоча об’єднує людей, які вже багато років творять своїми руками справжнє диво. Майстри відроджують і розвивають традиційні художні ремесла, впроваджують новаторські напрямки у сфері декоративно ... Читати далі »

1898, 23 січня, Житомир.

Сердься на мене, голубонько моя, тільки не карай так немилосердно, як ти мене покарала. Пиши мені хоч по кілька слів щодня, а то я забуду свою обіцянку держати себе в руках і зовсім скисну. Без тебе, без твоїх листів мені так важко.

Та й вина моя не така-то вже велика. Я довго не робив масажу не через те, що ніколи, а через те, що нога у мене дуже боліла, я ледве ходив і дратув ... Читати далі »

1898, 22 січня, Житомир.
Мінель, 22.

Не було листа нині від тебе. То, певно, капосна пошта робить, бо ж і ти не дістала від мене, хоч я щодня, акуратно, пишу до тебе, зіронько моя. Коли б який лист опізнився або не дійшов, так і знай, дитиночко, що то не моя вина – і не ремствуй на мене.

Так мені якось час збігає по-дурному, що й не оглянуся, коли день минеться. Оте сидіння в редакції цілий день – дратує ... Читати далі »