Головна » Архів матеріалів
« 1 2 ... 124 125 126 127 128 ... 385 386 »

Я слухаю співи, яких ніхто не чує: то співає моя душа.

Завжди і всюди чую її любимий приспів:

— А ти самотній!.. І ніщо не заглушить — я се знаю, — ніщо не заглушить тихого співу; крізь стогін хуги, крізь сміх весни, крізь регіт грому і плюскіт зливи — я все вчуваю:

— Самотній!.. Самотній!..

Навколо люди. Блищать їх очі, тремтять їх голоси… Снує срібну нитку розум ... Читати далі »

Розділ: Публікації | Переглядів: 641 | Додав: marije4ka07 | Дата: 06.05.2020 | Коментарі (0)

...Ніколи перше не думав, що світ такий гарний, що клапоть неба, дерево, сміх, голос людини — приносять глибоку радість і, як повітря, потрібні людям. Як той багач збіднілий, що підіймає з землі і цілує окраєць хліба, колись кинутий псам. От зараз бачу — і серце сміється до того — горить в коліях у відлигу вогонь ліхтарень, а сніг весь чорний, немов од диму. Капає з стріх, і кожна крапля у свому льоті грає вогнями і гомонить. Сяють матові шибки в крамницях, неначе перли, й стоїть над містом ... Читати далі »

Розділ: Публікації | Переглядів: 615 | Додав: marije4ka07 | Дата: 05.05.2020 | Коментарі (0)

Минуло трохи більше року як землетрус обернув пишну Мессіну в груду каміння. Була весна, море було спокійне і синє, небо — так само, сонце обливало помаранчеві сади по горбах, і, дивлячись з парохода на сірий труп міста, я не міг уявити собі тої страшної ночі, коли земля у грізнім гніві так легко струснула з себе величний город, як пес струшує воду, вилізши з річки.

Ступивши на землю, я сподівався стрінути тишу і холод великого кладовища і був здивований ... Читати далі »

Розділ: Публікації | Переглядів: 630 | Додав: marije4ka07 | Дата: 04.05.2020 | Коментарі (0)

1 травня 55-річний ювілей відзначає Ігор Коцюбинський – директор Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника М.Коцюбинського.

Правнук письменника і гідний син своїх батьків – Юлія та Антоніни Коцюбинських – він з честю продовжує родинну традицію ... Читати далі »

Розділ: Публікації | Переглядів: 841 | Додав: Kotia | Дата: 01.05.2020 | Коментарі (0)

Дивне почуття обхопило Остапові груди: замість радості — сильне обурення стрепенуло його істоту. В один мент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки.

— Бодай ти запалася, треклята країно, з твоїми порядками!..— закляв він наголос.

Одночасово на тому березі почулася кінська ступа. ... Читати далі »

Розділ: Публікації | Переглядів: 3589 | Додав: marije4ka07 | Дата: 01.05.2020 | Коментарі (0)

Вітаю Вас Гість