У вересні виповнилося 82 роки від дня загибелі у сталінських застінках молодшого сина класика української літератури Михайла Коцюбинського - Романа. Четверта, й остання дитина у родині Коцюбинських, Роман народився 3 вересня 1901 року у Чернігові.

З перших же років життя Ромця, як лагідно називали малого у родині, виявив неабиякий хист до співу, літератури, всебічно розвивався. ... Читати далі »

В Україні день Європи відзначають у третю суботу травня. Цьогоріч свято припадає на 16 травня.

День Європи символізує нову успішну модель мирної співпраці між різними державами. Така співпраця ґрунтується на багатьох цінностях: свобода, демократія, повага до прав людини, верховенство права, інтересів кожної людини.

Поштовхом до заснування Дня Європи стала Декларація Шумана, ... Читати далі »

15 травня виповнюється 20 років від дня смерті відомого чернігівського літературознавця, багаторічного директора музею-заповідника М.Коцюбинського - Юлія КОЦЮБИНСЬКОГО

Юлій Романович Коцюбинський, син Романа Михайловича Коцюбинського, народився 28 квітня 1934 року в тодішній столиці України м. Харкові. ... Читати далі »

Чи пригадуєте собі, панно Юлю і ви, панно Галю, — як ми, кожний з окрема, або всі разом, під проводом "пана", ходили до барометра, що висів на стінці коло вмивальника і намагалися витрясти з нього погоду? Барометр уперто показував "дощ", хоч в той день не капало навіть і сонце блищало часом крізь хмари. Ми дуже гнівались. Старий, непотрібний струмент, він і на крихітку не хоче посунутись на сухеньке, хоч нам дуже потрібна година.

Ах, як доладно, що від тої тоненької стрілки залежить, ... Читати далі »

Тепер, коли вони лишились самі, без людей, в сій темній хаті, оточеній чимсь грізним і невідомим, та намагались скрити в розмові один од одного свої думки і свій неспокій, тривога зростала, збиралась круг них, немов гримлячий газ.

Бо чи ж він годен опертись сліпій злобі дикої маси, яка не знає, що чинить, він, беззбройний! Вона те знала.

Ну, а коли прийдуть до них? Що ж, коли прийдуть, вони заставлять ... Читати далі »

Раз теплого рожевого вечора зустрілись вони на вулиці. Гнат йшов з косовиці, Настя — з буряків. Вони розминулись, віддавши одно одному на добривечір. Але сталося так, що вони разом озирнулись і стали. Настя осміхнулася до Гната куточками червоних уст.

За останній час Настя покращала, погладшала. М’які, делікатні контури її обличчя вирівнялись, стали ще лагіднішими. Здорові сиві очі кидали цілі снопи м’якого проміння. ... Читати далі »