1898, 20 лютого, Житомир


Голуб’ятко, прости за невеселого листа. Так буває часом невесело, що хоч сядь та й плач. Одним тільки й живу – надією на скору стрічу з тобою.
Слава богові, що Юрась уже перебув своє з віспою, спекався вже врешті. Ти його не купай, донечко, аж поки він не буде зовсім здоровенький, аж поки не зійде червоність.

Тепер ти, певно, сама вдома, наші поїхали. Як то ти справишся? Н ... Читати далі »