Головна » 2015 » Лютий » 20 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
20:30
1898, 20 лютого, Житомир


Голуб’ятко, прости за невеселого листа. Так буває часом невесело, що хоч сядь та й плач. Одним тільки й живу – надією на скору стрічу з тобою.
Слава богові, що Юрась уже перебув своє з віспою, спекався вже врешті.
Ти його не купай, донечко, аж поки він не буде зовсім здоровенький, аж поки не зійде червоність.

Тепер ти, певно, сама вдома, наші поїхали. Як то ти справишся? Невже не послухаєш мене і не візьмеш нікого з твоїх “придворних” на цей час? Адже тобі легше було б й вигодніше. Зроби так для мене і напиши мені про це.
Як тобі сподобалася стаття Мордовця? Я підчеркнув синім олівцем свою приміточку і послав йому ті №№ “Волині”, де поміщена його стаття. Такі помилки гріх робити, хай старий знає. А все ж добре, що він написав ту статтю.

Тепер у нас “Волынь” так розкуповується, що не вважаючи на те, що щодня збільшую лічбу друкованих аркушів, часом не стає №№ для продажі. Не відаю, через що вона так розходиться.
Нині чогось у мене нога болить. Ломить вище коліна. Певно, од погоди, дуже нерівної, то мокрої, то холодної, з вітрами. Я, правда, не дуже звертаю на це увагу, бо знаю, що до завтра минеться.

Що то ти робиш, синочку, тепер, коли й Лізи нема, коли тобі з дому трудніше вирватися? Певно, сидиш в хаті та читаєш. Ти все читаєш і читаєш, аж заздрісно, певно, дуже розумною стала, моя пташечко, ще розумнішою, як була. А твій Муся подурійшав, бо нічого не читає, з людьми розумними не бачиться, а тільки до нудоти зачитується газетами – більш поганими, ніж хорошими – та свариться з жидвою з всякими Угерами та Блохами, що крадуть у нас папір.

Мій жидок Вольфман намовляє нас відкрити в Чернігові друкарню й “Листок об’явлений”, каже, що це таке вигодне діло, що напевне дасть чистих 40-50% на капітал. А затратити треба не більш, як 1500 карб.
А справді, нам варто б взятися за щось таке, бо на ті гроші, які матимемо з посади – не дуже розживешся. Порадимось. Коли не друкарню, то щось інше зробимо. Тепер, коли буде посада і, значить, незалежне од підприємства існування, не страшно взятися за щось комерційне.

Я здоров. Сумую тільки в самотині.
Спасибі тобі, Вірусенько, за Єфіменка. Ти, моє серце, таки лучче за мене, за що тебе я так й люблю.
Цілую тебе, дитиночко, міцно, пригортаю й обіймаю.
Твій Муся.
Юрасика поцілуй добре.

******************************************************************
Примітки:

... Угерами та Блохами, що крадуть у нас папір... – В той час газета “Волынь” друкувалася в паровій типолітографії Житомирської етикетної фабрики Угера і Блоха.

Вольфман – співробітник контори газети “Волынь”.

... спасибі тобі, Вірусенько, за Єфіменка... – Мова йде про працю О. Єфіменка (1848-1918) “Очерки истории Правобережной Украины”, К., 1895 р. Книга зберігається в особистій бібліотеці М. Коцюбинського.


QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Переглядів: 421 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість