28 листопада, у четверту суботу місяця, в Україні вшановують День пам'яті жертв голодоморів. Його було запроваджено Указом Президента України у 1998 році. У 2006 році Законом України Голодомор 1932 – 1933 років був визнаний геноцидом.

Україна внаслідок геноциду 1932 – 1933 років, масових штучних голодів 1921 – 1923 та 1946 – 1947 років втратила мільйони людських життів. Через страшні масштаби злочину та цілеспрямовану політику тоталітарного режиму приховування правди про нього, вчені досі продовжують обговорювати точну кількість жертв Голодомору 1932 – 1933 років. Але мова йде про мільйони обірваних, убитих страшною зброєю масового ураження – голодом – людських життів. Нашим спільним обов'язком є гідне вшанування вбитих голодом жертв комуністичного режиму, ми маємо розповісти про причини, наслідки Голодомору та спротив злочинній політиці тоталітарного режиму.

Цьогорічні вшанування відбуваються в особливих умовах. Людським життям загрожує пандемія коронавірусної хвороби. Запроваджені карантинні заходи вносять обмеження у проведення масових меморіальних заходів. Але ця обставина не може перешкодити гідному вшануванню пам'яті жертв Голодомору. Тому пропонуємо у цьогорічних заходах до Дня пам'яті жертв голодоморів основний акцент робити на родинних історіях, на вшануванні жертв Голодомору у родинному колі.

Тому надзвичайно важливо посилити увагу до Акції «Запали свічку» і запалення свічок у домівках. Запалена свічка у вікні кожної нашої домівки увечері 28 листопада стане виявом нашої пам'яті і віри у майбутнє. Важливо запалити свічку й біля хрестів, пам'ятних знаків та меморіалів жертвам Голодомору. При цьому вкрай необхідно дотримуватись карантинних заходів (носіння масок, дотримання соціальної дистанції тощо). Гаслом цьогорічних заходів є: «Збережи пам'ять. Збережи правду».

Кожен в Україні може долучитися до збереження пам’яті та правди про Голодомор: запалити свічку у вікні своєї домівки чи біля пам’ятного хреста або меморіалу у День пам'яті жертв голодоморів, а також:

• записати свідчення від родичів-очевидців Голодомору та передати їх до музею (місцевого, краєзнавчого чи Національного музею Голодомору-геноциду);
• віднайти старі світлини рідних людей;
• передати до музею артефакти 1920-30-х років (сорочки, рушники, предмети побуту, тощо).

Нині серед живих залишились надзвичайно мало тих, хто пережив Голодомор 1932 – 1933 років та й голод 1946 – 1947 років. До того ж вони, як і всі люди старшого віку, є особливо вразливими до коронавірусу. І потребують уваги рідних і близьких. Тож нехай День пам'яті жертв голодоморів стане і додатковою можливістю приділити увагу та надати підтримку тим, хто сьогодні потребує нашого піклування. Їхні спогади, їхні світлини, пам'ятки минулого, що вони зберігають, зміцнюють пам'ять роду і національну пам'ять. Наше завдання зберегти і передати цю пам'ять наступним поколінням, зберегти історію живою та взяти участь у загальнонаціональній хвилині мовчання 28 листопада о 16:00.

За матеріалами Українського інституту національної пам'яті