« 1 2 ... 78 79 80 81 82 ... 120 121 »
17 грудня 1908 року в Харкові народився Юрій Володимирович Шевельов (псевдоніми – Юрій Шерех, Григорій Шевчук та інші), вчений-славіст, мовознавець, літературознавець, педагог.
Походив із родини етнічних німців. Батько, Володимир Шнайдер, генерал-майор російської імператорської армії, з початком Першої світової війни змінив прізвище на Шевельов.
Закінчив Педагогічний інститут професійної освіти у Харкові (1931). Викладав в Харківському інституті журналістики (1938-1939) і Харківському університеті (1939-1943).
...
Читати далі »
|
«Більше працював, ніж жив…» – так оцінювали життєвий і творчий шлях Бориса Грінченка його сучасники. І, дійсно, що розмахом зробленого за інтенсивністю творчої праці, за розмаїттям художніх і наукових зацікавлень Б.Грінченко стоїть в одному ряду з такими велетнями української національної культури, як Пантелеймон Куліш, Михайло Драгоманов, Іван Франко. 9 грудня нинішнього року виповнюється 155 років з дня народження цього особливого чоловіка.
З дитинства він був дуже здібним до навчання, виховувався на зразках світової культури, але саме під впливом творчості Т.Г.Шевченка став на шлях ревної праці для просвіти рідного народу. «Кобзар, – згадував Борис Дмитрович свої юнацькі роки, – зробився моєю Євангелією».
...
Читати далі »
|
Талановитий адвокат, глибокий знавець світової класики, великий гуманіст і естет, журналіст, енциклопедист, перекладач, літературознавець, автор оригінальних поетичних, прозових і драматичних творів – таким знали Михайла Могилянського його видатні сучасники Іван Франко, Володимир Гнатюк, Михайло Грушевський, Ілля Шраг, Володимир Винниченко.
Одна з найголовніших заслуг Михайла Могилянського перед словʼянським культурним світом – це переклади переважної більшості творів Михайла Коцюбинського російською мовою та їх активна популяризація. Особливо інтенсивною і плідною їхня творча співпраця була у 1910-1913 рр.
...
Читати далі »
|
Нова генерація українських письменників буремного ХХ століття, до якого належав Олександр Олесь (Олександр Іванович Кандиба), продовжила важливу духовну наповненість ідеалів, якими жило покоління знакових митців України – Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник.
Талант Олександра Олеся сформувався ще в дитячі роки, що пролетіли «одним золотим днем» в степу, в садах, на річці Сулі
...
Читати далі »
|
«Іван Левицький – се великий артист зору, се колосальне, всеобіймаюче око… України. Те око обхапує не маси, не загальні контури, а одиниці, зате обхапує їх із незрівняною бистротою і точністю, вміє підхопити відразу їх характерні риси і передати їх нам із тою випуклістю і свіжістю красок, у якій бачить їх само…» (Іван Франко).
Ось уже майже проминув 2018 рік, що приніс із собою чимало знаменних дат і подій, важливих для культурного життя України, і наприкінці листопада ми вшановуємо пам’ять
...
Читати далі »
|
Ольга Кобилянська – одна із найбільш яскравих представниць неоромантизму в українській літературі. Її твори «Людина», «Царівна», «Меланхолійний вальс», «Природа» та багато інших позначені багатством життєвих спостережень авторки, художнім новаторством. Реальні картини з народного життя супроводжуються ліричними відступами, музичними інтонаціями, що надає новелістиці Кобилянської неповторного романтичного забарвлення.
Художньому стилю письменниці притаманні поетизація духовних поривань
...
Читати далі »
|
|