Щороку 27 січня  у світі  відзначається День пам’яті жертв Голокосту.

Голокост - приклад геноциду, свідомого вбивства великої групи людей, як правило, тому, що вони належать до певної національності, раси чи релігії.

Голокост почався з дискримінації єврейського народу, а закінчився тим, що мільйони людей вбили через те, ким вони були. Вбивства організувала німецька нацистська партія на чолі з Адольфом Гітлером.

З моменту приходу до влади у 1933 році нацисти переслідували людей, які, на їхню думку, не були гідними членами суспільства. ... Читати далі »

Микола Вороний та  Михайло Коцюбинський познайомилися і листувалися ще від 1896 р. Вороний тоді жив у Львові, навчався і працював у редакціях українських часописів та запрошував Коцюбинського до співпраці. Але у 1897 році Вороний став актором і помандрував з театром. Коцюбинський, певно, втратив зв’язки зі своїм приятелем і сумував з цього приводу. Публікований сьогодні лист в #епістолярнамозаїка свідчить про щиру приязнь між двома митцями, яка згодом переросла у родичання: коли М.Вороний одружився з Вірою Вербицькою і переїхав до Чернігова, М.Коцюбинський став хрещеним батьком їхнього первістка Марка. ... Читати далі »

У грудні 1894 року Михайло Коцюбинський приїздив до Чернігова, куди його запросив на хрестини дитини товариш із філоксерної комісії Василь Андрієвський. До цього на першому з’їзді «Громади» в Києві 30-літній Михайло познайомився з чернігівкою Вірою Дейшею. Не лише чарівною зовнішністю, а і багатством і глибиною внутрішнього світу захопила дівчина свого майбутнього чоловіка. Кількаденне перебування письменника у її рідному місті дало змогу відчути, що він зустрів головну жінку свого життя. Зав’язалося активне листування, а у вересні 1895-го разом із подругою Віра Устимівна приїхала на 2 тижні д ... Читати далі »

Небагато є у світовій літературі творів такої художньої сили, історичної правдивості, що так широко б розкривали невідомі глибини соціальних процесів на селі, як повість Михайла Коцюбинського «Fata morgana». Письменник розкриває у ній вічну, актуальну для всіх часів і народів тему: «Люди на землі і земля в душі людини». Сто двадцять років тому, в січні 1903-го, митець завершив написання її першої частини. Твір мав імпресіоністичний підзаголовок «З сільських настроїв». ... Читати далі »

Понад 100 років тому писалися листи, які сьогодні публікуємо в #епістолярнамозаїка.  Але проблеми, підняті в них, ніби з нашого сьогодення: нема згоди між українцями, кожен хоче бути головним, і ніхто не хоче робити чорнову роботу, важко рухається українська справа, яка тримається лише на ентузіастах. Євген Чикаленко і Михайло Коцюбинський, меценат і митець. Обидва несуть свою важку ношу і можуть хіба лише сповідатися один одному у листах.

Високоповажаний Михайло Михайловичу!

Прочитавши отсе зараз Ваше чудове оповідання  в збірникові «З неволі», скортіло мене написати до Вас скілька слів, поскаржитись Вам на Вас же самих та на багатьох земляків-приятелів, з якими гадалось колись вкупі працювати… ... Читати далі »

У червні 1892 року Михайло Коцюбинський прибув до села Каменчі Оргіївського повіту Бесарабської губернії. Там він приступив до роботи розвідувачем філоксери (тля, шкідник винограду) в партії Панаса Погибки. Оселився Коцюбинський в окремій кімнаті, щоб мати можливість у вільний час готуватися на атестат зрілості. Це було йому необхідно для вступу в університет.

Розвідувачі та технічні працівники на філоксерних роботах працювали ... Читати далі »