 Є митці, здатні особливо тонко відчувати душу народу, національну його своєрідність, слухати зболений голос поколінь, який щиро звірить усі таємниці, розкаже про печалі, злигодні та світлу віру в майбуття, аби просто бути почутим. А потім завдяки митцю-медіатору не одне покоління читачів так само слухатиме голос народу, спрагло вбиратиме його болі та радощі зі сторінок художнього твору… Про одного з таких геніальних письменників
...
Читати далі »
|
 «Малювання було моєю пристрастю з дитинства. Я і зараз переконаний, що отримай я правильне виховання і освіту, я був би більше сильним художником у живопису, ніж у кіно» О.Довженко.
Світ знає Олександра Петровича Довженка, насамперед, як видатного кіномитця, письменника, мислителя і громадського діяча. А ще він був не менш талановитим педагогом і художником.
...
Читати далі »
|
 На зламі століть, у 1901 році, Михайло Коцюбинський в листі до Панаса Мирного від імені упорядників присвяченого Пантелеймонові Кулішеві альманаха «Дубове листя» писав: «Могучий майстер української мови, творець українського правопису, благородний поет «Досвіток», перекладач Шекспірових і Байронових творів…, автор «Записок о Южной Руси», «Чорної ради» і сили інших коштовних праць має право на нашу велику повагу і вдячність».
...
Читати далі »
|
 Сучасники геніальної актриси називали її найбільшою силою і дорогоцінною окрасою рідної сцени, ясною зорею нашого театру, його світлим сонцем. Де б вона не виступала, її зустрічали і проводжали безкінечні овації. Відзначення творчих ювілеїв Марії Заньковецької ставали справжніми національними святами, а її ім’я належало до найбільш
...
Читати далі »
|
 12 липня виповнилося 120 років від дня народження молодшої доньки класика української літератури М. Коцюбинського – Ірини Коцюбинської.
Вона народилася в Чернігові 1899 року. Її хрещеними батьками стали відомі громадські діячі: Феодосія Степанівна Шкуркіна-Левицька та Ілля Людвигович Шраг - друзі родини Коцюбинських.
Ірина зростала допитливою та мрійливою дівчинкою, яку цікавило все навколо, особливо ж її вабили таємниці батькової творчості.
“Мене цікавило буквально все, що стосувалося батька. Як він пише, на якому папері, якою ручкою, як сидить у кріслі... Непомітно я пробиралась у передпокій біля вітальні, забивалась в темний куток між дверима, і звідси, через скляні двері вітальні, спостерігала за всім, що там відбувалося. Іноді, сидячи на сундучку, я писала на якомусь неможливому отруйно-оранжевому папері вірші”.
...
Читати далі »
|
|
