Головна » 2014 » Грудень » 3 » Продовження листування М. Коцюбинського
Продовження листування М. Коцюбинського
21:49
Отже, ще один листопадовий лист Михайла Коцюбинського до дружини з далекого Житомира.

26 листопада, 1897 року,
четвер. 10 година
увечері. Мінель, ч. 34.

І знов велике, велике спасибі тобі, моє ти голуб’яточко вірне, за лист. Мені аж легше стало, коли почув приязне слово, побачив твій начерк. Якось тепліше.

Ти, певно, дістала вже 2 мої листи + відкритку і, певно, або незадоволена мною, або сумуєш сама.
Що ж діяти, коли справи не потішаючі. Щодня щось нового чую. Так нині почув, що Коген не тільки не платить служащим – але навіть не звертає часом залогу. Тобто він і платить врешті, і залог звертає, але нескоро, неакуратно, і ціною великих неприємностей дістається служащим те й друге.

Раз дійшло до того, що Когена вже мав арештувати судебний слідчий за “растрату залога”, і Коген цілував та на колінах благав того, що подав в суд на нього, щоб той почекав з залогом. Правда, залог він виплатив, але через півроку і після всяких неприємностей. Потому мене лякають довги Когена. Нема, здається, такої людини, щоб їй не був винен Коген. В друкарні тисячний довг, першому властителю “Волыни” 4 тисячі, всім служащим, всім магазинам – словом, скрізь. Батько, як кажуть, не хоче давати йому грошей на “Волынь”, а своїми силами газета не потягне. В касі на завтра 46 коп., а щоб число вийшло, треба 43 крб. найменше. Не знаю, що будемо завтра робити.

Певно, скінчиться тим, що або “Волынь” стане за місяців 2-3, або доведеться її продати, якщо тільки знайдеться покупець.
Все це мене лякає.
Сьогодні я зморився страшенно. Уяви собі: я ще не зовсім знайомий з технікою видання, тут треба знати тисячу дрібничок. В конторі є один жидок, що 16 літ служив при газеті. Він все і вів це, бідолашний та працював як віл. Сьогодні він заслаб і не прийшов на роботу і я мусив сам випустити число! Звивався, як муха на окропі, в редакцію ані зазирнув, ніколи було. Мусив продавати газету в конторі, приймати підписку, об’явленія, писати адреси і т.д. і т.д. Втомився дуже. Якщо конторщик той заслабне дуже, то я не знаю, як справлюся: доведеться заморитися, і так сиджу в конторі по 12 годин на день.

Гроші у мене вийшли. Маю лиш на завтра на обід. Як не буде в касі, доведеться голодувати.
Відносини мої з Фідлером зимні, як лід. Ми мало говоримо. Я не подаю поводу, але він старається як можна далі бути від мене. Ну і чорт з ним, панькатися з ним не буду.

Все це не може тішити нас з тобою, лебідочко моя! Але й не смутись дуже: мабуть, чарка отрути не до кінця випита нами, хоч колись і дно побачимо. Пиши мені, радь мені, серденяточко єдине. Тільки на тебе й на твій здоровий розум у мене надія. Ти порадиш якнайкраще, я знаю.

Цілую тебе, сердечко, цілую й обіймаю міцно, як ніколи досі. Не забувай мене, пиши. Поцілуй наших. Ще раз цілую тебе, Вірунечко.
Твій Муся.
*****************
Примітки:
Наступний лист датується 16 грудня. Певно, за ці два тижні Віра приїздила у Житомир до чоловіка, щоб підтримати його у складній ситуації з газетою, отож листування не велося.

QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Переглядів: 1318 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 5.0/2 |
Всього коментарів: 0
Увійдіть:
avatar
Вітаю Вас Гість