Головна » 2014 » Грудень » 27 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
21:27
1897, 27 грудня, Житомир.
Неділя.

Лихо мені, голубочко, з тими знайомими! Тільки що сів за писання, прибіг Кравченко й накричав мені повну хату і набалакав сім мішків гречаної вовни. Симпатична людина, певно, добра й щира – тільки не цікава. Так-таки й не дав мені писати. Вже 9 ½ годин вечора, а ще маю написати до тебе й однести листа.

Здоров’я моє трохи краще, хоч ще не зовсім здоров. Вранці почував себе бадьорим, бігав у контору, замовив 6 карт[очок] у Попова (будуть на неділю) і навіть сфотографувався у Корицького. В понеділок обіцяв дати пробну карточку.

Так збіг мені час до обіда, а по обіді мусив сісти за “Св[ет] и тени”, бо два дні нічого не давав. “Св[ет] и тени” вийшло у мене “инородческое”, бо все наповнено тубольцями Сибіру й камлицького степу. Боюсь тільки, що Фідлер знов обріже, а було б шкода. Цікаве.

Словом – у мене так часто пропадає вечір, що аж жаль живий бере. Я аж сумую. Хочеться писати – і не можна, ніколи. Тепер знов Когена чекаю завтра, або позавтру, знов, певно, братиме у мене вільний час вечорами.
А тут ще мені без тебе, без вас всіх, як не знаю чого, чекаю того 23-го, коли гадаю виїхати, 24 вранці, значить, буду вдома – і аж тоді буду зовсім щасливим!..

Тоді вже досхочу націлуюся тебе, моя ти Вірунечко люба! Так хочеться, так хочеться поцілувати!.. Коли б хоч не слабувати, а то я не хочу бути кислим удома. Вже й стрежуся, а проте чогось нездужається.

Ти знаєш, моя рибочко, що не маю часу читати. Опріч газет, нічого не читаю, та й газети читаю не так, як слід, не все, а лиш те, що мені для моєї роботи треба. Просто можна здичіти серед тої повіді газет.
У нас стоїть погана погода: то був страшенний холод – мало не 20 градусів, а зараз зірвався такий вітер, що аж гуде. Мушу закутатися зараз, односячи тобі листа, щоб не застудитися часом.

Тішить мене, що Юрась здоров та такий балакучий. А як приїду, то, певне, не знайду великої ріжниці в його розвою. Певно, забуде тоді всі свої штуки і не буде вміти ходити. Ти йому щодня нагадуй, щоб був розумним і добре ходив, як тато приїде. Нічого не пишеш про своє здоров’я й мамине, про Лідю. Хай мама не журиться, листи і від Льоні і від Хомки будуть. Поцілуй од мене маму і попрохай не журитися.

Що тобі привезти, дитиночко моя, на ялинку? Скажи мені під секретом на вушко. Поки що цілую тебе, друже мій, серденько моє, коханнячко солодке. Твій Муся. Всіх цілую. Твій.
Пришли поличчя Юрасеве й “Зорю”. Цілую ще.

******************************************************************
Примітки:

“Свет и тени” вийшло в мене “инородческое” ... – В газеті “Волынь” від 17.12.1897 р. за № 234 були надруковані кореспонденції з газети “Сибирь” та журналу “Образование” про тяжке життя якутів, калмиків та ін., про ставлення царського уряду до т.з. “неруських” національностей.

...як не знаю чого, чекаю того 23-го... - мається на увазі 23 грудня за старим стилем напередодні Різдва, коли письменник збирався до родини на свята.

Льоня та Хомка – брати письменника.

QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Переглядів: 1174 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Увійдіть:
avatar
Вітаю Вас Гість