Головна » 2014 » Грудень » 23 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
15:46
1897, 23 грудня, Житомир.
Середа.

Голубочко Вірунечко!
І сьогодні маю твій лист, і сьогодні дякую за нього й цілую. А до того поздоровляю з виходом на повітря. Тільки коли у Вас така холоднеча, як у нас, то краще не виходь з хати, аж поки зовсім не одужаєш, і не винось Юрася. У нас два дні холодюка, мороз з вітром. Ступенів, певно – 18.

Я навіть не йду нині гуляти, хоч доктор дуже настоював, щоб я гуляв щодня, бо це потрібно і для ноги, мускули якої можуть атрофуватися од сидіння, і для моїх нервів, котрі, на його думку, потребують, щоб їх укріпили. Треба слухати доброї ради; доктор, не зважаючи на те, що він доктор, дуже мені сподобався. Видно, тямуща й сумлінна людина. Врешті, всі так кажуть про нього. Надавав мені дуже багато корисних гігієнічних рад, радив звернути увагу на сон і спокій. Та, здається, легше давати ради, ніж їх виконувати. Який тут спокій у мене! От навіть і сьогодні мав гостру розмову з Фідлером, мало зовсім не посварилися. Я, вибравши вільну годину, взявся за “Свет и тени” і дав для завтрашнього № статтю: отож редактор не згоджується з моїми поглядами на справу – і нам довелось дуже сперечатися та лаятись. Хоч я й одстояв половину статті, зате цікавіша половина пропала, бо Фідлер вичеркнув її, опираючись на свої права одвічального редактора. От і пиши тут! Я залюбки одмовив би ся писати “Свет и тени” – та не можу, бо це входить в круг моїх обов’язків. А писати так, як мені скажуть, я не хочу, ба й не можу.

Всі ці причепки редактора я передбачав, знаючи його погляди на газету і відносини до мене, але мені від того не легше і мушу псувати собі кров.

Такий сьогодні знервований, що мабуть, і писати не буду. Піду, може, до Кравченка трохи розважитись. Побачу – що за людина. Завтра зверни увагу на “Св[ет] и тени” – то мої. Не знаю, правда, чи вийдуть ще, може, цензура не пустить, хоч вони й обрізані редактором.

Ет, хай йому хрін з таким писанням при таких умовах.
Мало не цілий лист наповнив великою поганню. Вибач мені, дитиночко єдина! Так життя складається погано!
Я здоров. Їм все ж з апетитом, не вважаючи на неприємності. Мною не турбуйся. Живу надією скоро побачитись.
Грошей в касі нема, Когена нема – нині телеграфував Когенові.

Бувай, серденятко моє любе, дитиночко кохана, мила моя квіточко, бувай, Вірунечко, здорова. Цілую тебе міцно. Твій Муся.
Всіх наших цілую.

******************************************************************
Примітки:

... для завтрашнього номера статтю... - В газеті “Волынь” від 11.12.1897 року, № 229 була надрукована перша стаття М. Коцюбинського під назвою “Свет и тени русской жизни”.

QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Переглядів: 1296 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Увійдіть:
avatar
Вітаю Вас Гість