Головна » 2014 » Грудень » 20 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
20:52
1897, 20 грудня, Житомир.
Неділя, Мінель,22


Яка ти добра, моя голубочко! Не забуваєш мене, пишеш. Мені так приємно обмінятися з тобою хоч кількома словами, поцілувати тебе, дізнатися, що робиться вдома, що навіть розлука з тобою переживається трохи легше.
Ще маю потерпіти зо 2 тижні, а тоді знов побачимося! ..

Не ремствуй на мене, Вірунечко моя, що я не роблю гімнастики: далебі у мене нема часу. До 3-ї, а то й пізніше, сиджу в редакції, потому треба пообідати й написати до тебе – глядиш – уже й 6, треба знов бігти в контору. Увечері маю спочинок і свою роботу.

Просто не знаю, коли вибрати вільну годину, щоб робити ту гімнастику. Хіба от як: буду їздити – бо ходити не встигну – по 5-ій, може, до 6-ї встигну, а звідти просто в контору. Піду завтра й умовлюся. Мені й самому не хочеться лишитися калікою на весь вік.

Так якось час у мене тікає, що не встигнеш озирнутися, як день і пропав. От і нині: вранці ходив на пошту – здати тобі рекомендованого листа з фотографіями (у вівторок дістанеш), звідти забіг в контору, а потому зайшов до мене Тжцінський і просидів до обіду. Тільки що повернувся з обіду, а вже 4-а година. Поки напишу тобі листа – і смеркнеться. От і день збіг, аж дивно. Увечері знов сяду за роботу, коли що не стане на перешкоді.

Вчора писав уже. Тільки поки розпишешся – так якось помалу йде. Ледве –ледве написав 3 сторінки!... Не знаю, чи встигну скінчити до різдва. Напевне, навіть не скінчу, бо оповідання вийде чимале, та й не тільки ним буду займатися, а й студіями для свого романа, який поки що здається мені ще доволі проблематичним.

Як тільки зовсім одужаєш, серденяточко любе, поведи Юрася до фотографа – і то конче. Мені так хочеться мати його карточку.
Листів не маю жодних. Воно, правда, й моя вина у тому: ні до кого не пишу, бо таки ніколи. А все-таки мушу вибрати часинку й написати. Може, вдома буде який лист до мене, пришли разом з “Зорею”.

Я здоров. Тільки скучно мені без тебе, єдина. Не тільки скучно, а й нудно. Ні, таки я без тебе не можу жити й почувати себе задоволеним.

Пиши хоч до мене, не забувай мене. Напиши, чи розпочала переклад і як він йде тобі. Ну, до завтра, серденяточко! Цілую і обіймаю і знов цілую.

Твій Муся.
Наших цілую теж.

******************************************************************

... не роблю гімнастики... – Влітку 1896 р. під час філоксерних робіт в Біюк-Ламбат (Крим) Коцюбинський упав і розбив коліно. В 1897 р. проф. Сапешко зробив йому операцію колінної чашечки, але хвороба не пройшла, і в Житомирі Коцюбинський лікувався гімнастикою та масажем.

Не знаю, чи встигну скінчити до різдва ...- Мова йде про роботу Коцюбинського над оповіданням “В путах шайтана”.

QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Переглядів: 1212 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 5.0/1 |
Всього коментарів: 0
Увійдіть:
avatar
Вітаю Вас Гість