Головна » 2014 » Грудень » 19 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
15:26
19 грудня Михайло Коцюбинський написав дружині два листи.

1897, 19 грудня, Житомир.
Субота.

Добридень тобі, моє серденяточко! Як тобі спалося? Чи болить ще щічка? Цілую тебе в оченьки, бровенята, третє око і устоньки. Чи доволі?
Посилаю тобі фотографії і не можу не приписати кілька слів, хоч нині увечері знов писатиму до тебе.
Я здоров, тільки сплю погано: погода у нас доволі тепла і в хатах душно, хоч і не затикаємо вже кагли у грубці. Ну, та це дурниця.
До вечора, моє дитяточко. Чи дістану від тебе листа нині, чи ні? Твій Муся.
Цілую.


****************************************

1897, 19 грудня, Житомир.
Субота, Мінель, 22.

Твій лист зробив мені сьогодні несподіванку. Серце моє любе! Я вже не сподівався твого листа, думав навіть, що я частіш пишу до тебе, аж дістаю твого листа і мало не скачу від радості.

Це вже я вдруге пишу до тебе сьогодні: бачиш, моє серденько, я налагодив для тебе фотографії рекомендованим листом і написав кілька слів. Та на лихо моє забув, що сьогодні табель і на пошті не приймають листів. Так ні з чим і повернувся з пошти. Завтра вишлю. Твоя щока болить мене. 4-го ти пишеш до мене, а ще не зовсім здорова. Побережись, моя зіронька єдина, не виходь, не застуджуйся. Чує моя душа, що ти не бережешся: от, певно, ходила сьогодні на бібліотечне зібрання, не вважаючи на застуду й холод... Не роби так, серденько.

Я живу, як і перше. Ніхто до мене не заходить, навіть Тжцінський, як був раз тоді, то й досі не з’являється, десь пропадає. Я теж нікуди, опріч на роботу, не ходжу. Нині берусь за писання, хочу скінчити ту роботу, що давно вже розпочав. Переглянув написане, і коли дещо виправлю, буду задоволений з початку. Доволі цікаво. Хотів навіть зараз почати –та мушу побігти до бібліотеки й взяти назад залог. У мене нема часу багато читати, тож не варто так дорого платити за одну книжку на місяць, бо я за місяць перечитав лише одну книжку. Буду читати журнали й писати.

Вчора узяв трохи грошей в касі: 40 карб., завтра або позавтру маю надію взяти решту і тоді пришлю додому 70 карб.
Купив собі калоші і шикую в нових. Слизько тут було так, що в старих калошах страшно було й на вулицю вийти.

Коли хочеш знайти рукопис В[асиля] Тр[охимовича] і оддати генералові – пошукай її в шухлядці у столі.
Нині посилаю тобі 2 ч. “Волині”. Життя у мене таке бідне вражіннями, за день так мало збирається матеріалу, що мушу писати тобі коротенькі і нецікаві листи. Ну, та дарма! Зате пишу щодень, щоб ти щодня знала, що Муся про тебе думає, кохає тебе й цілує. Може, це матиме для тебе яку вартість.

Так мені жаль, що Юрась не може до мене написати листа. Як би то було приємно! Поцілуй його від тата і сама пиши про його. Як здоров’я мами? Поцілуй її від мене. Лідю теж. Ну, а врешті, на кінці листа, як і спочатку й посередині, цілую тебе, моє янголяточко, й кохаю без краю. До побачення. Твій Муся.

******************************************************************
Примітки:

... на пошті не приймають листів... – В той час у Росії існували табельні дні – дні царських свят, коли установи не працювали.

... ходила сьогодні на бібліотечне зібрання... – Віра Устимівна довгий час працювала в Чернігівській громадській бібліотеці.

Нині берусь за писання... – Письменник у той час працював над твором “В путах шайтана”.

... знайти рукопис В[асиля] Тр[охимовича] ... – Мова йде про рукопис Василя Трохимовича Андрієвського.

QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Переглядів: 1164 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Увійдіть:
avatar
Вітаю Вас Гість