Михайло Коцюбинський – автор не лише глибокої імпресіоністичної прози, а і коротеньких дитячих казочок, які він писав для своїх дітей у чернігівському будинку. Пропонуємо вам порадувати свою малечу короткими повчальними казочками Великого Сонцепоклонника.

Про двох цапків

З одного берега йде до річки білий цапок, а з другого берега надходить чорний цапок. І той хоче через річку перебратися, і другий. А через річку кладка. Така вузенька, що тільки один може перейти, а двом тісно.
Не схотів білий цапок зачекати, поки перейде через кладку чорний, а чорний собі не схотів заждати, щоб перейшов білий.
Ступили обидва на кладку, зійшлись посередині та й ну один одного лобами й рогами бити! Бились, бились, та й скінчилося на тому, що обидва у воду попадали і потопились.

Дві кізочки

А дві кізочки — то були розумнішими. Стрілись вони на вузенькій стежечці. З одного боку стежечки глибокий рів, а з другого — висока та крута гора. Розминутися ніяк не можна.
Постояли вони, постояли, подумали-подумали, а тоді одна кізочка стала на коліна, перевернулась на бік, лягла на стежці і притиснулась спиною до гори.
Тоді друга обережно переступила через неї, а та, що лежала, встала і пішла собі.

Десять робітників

Зайшов я колись до одної жінки в хату — Одаркою звали жінку. Дивлюсь, а у неї в хаті так чисто, гарно так: діти умиті, чисто одягнені, обід зварений.
— Як ви встигаєте все поробити? — питаю я в Одарки.
А вона каже:
— Як же мені не встигнути! У мене служать аж десять добрих робітників. Вони мене слухають: що не скажу — зроблять, один одному помагають!..
— Які ж то у вас робітники?
— А ось вони! — засміялась Одарка і поклала на стіл своїх десять пальців.