Нервове перенапруження, тяжка праця, виключення зі складу «Просвіти» спричинили загострення хвороби серця у Михайла Коцюбинського. Лікарі радять письменникові відпочити десь на півдні, і він обирає для себе острів Капрі в Італії. Дорога туди пролягала через Чернівці, Львів, Відень, Венецію і Рим.

1 червня 1909 року Михайло Коцюбинський прибув на острів Капрі, і перші свої враження від нього він описав у листі ... Читати далі »

15 січня о 12.00 Чернігівський літературно-меморіальний музей-заповідник М.М.Коцюбинського запрошує всіх охочих завітати на перегляд фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», відзнятого за однойменною повістю Михайла Коцюбинського. Кінопоказ організовується з нагоди 99-річчя від дня народження українського та вірменського кінорежисера, сценариста Сергія Параджанова.

Перегляд фільму відбудеться у затишній атмосфері різдвяної ... Читати далі »

М.Коцюбинський повінчався із Вірою Дейшею 24 січня 1896 року. Велике бажання створювати сімейне вогнище тягло М.Коцюбинського до постійної роботи, але, не знаходячи її, він продовжував працювати у філоксерній комісії. Така робота передбачала постійну зміну місця проживання. Листи чоловіка до дружини у цей час сповнені туги та кохання.

Була і ще одна причина, що спонукала Коцюбинського десь осісти на спокійній службі. Це нестримне бажання писати. ... Читати далі »

Про знайомство Віри Устимівни Дейші з майбутнім чоловіком Михайлом Коцюбинським розповідає Тодосія Шкуркіна-Левицька – вчителька, що працювала в Чернігівському земському сирітському будинку. Вона була у близьких взаєминах із родиною письменника.

Так ось, у своїх спогадах про подружжя вона згадує, що «Віру Устимівну Дейшу – дружину М.Коцюбинського – знала й щиро приятелювала з нею від 1875 року, ... Читати далі »

Сад біля садиби Михайла Коцюбинського завжди радував квітами. Дочка Ірина Коцюбинська у своїй книзі спогадів про родину згадувала і про садок: «У нас чудовий садок. Стежкою, що йшла від сходів веранди, він розподілявся на дві частини. Ця стежка була обсаджена декоративними деревами…

Кущі спірею та бульдонежу утворювали плутанину гілок, обтяжених білими сніжними кулями та ніжними віночками цвіту. Рожевий мигдаль додавав гіркуватого духу до ... Читати далі »