1898, 31 січня, Житомир.

Моє серденько, моє миле!
Я вже спокійний, я вже веселий – “все для тебе, моє серденько”
Моє незадоволення, мої турботи – все це таке натуральне, таке звичайне. Це наслідок того ненормального життя, яким тепер живу. Чи ж можу я, як би не старався, бути спокійним, веселим і щасливим, коли все, що мені найдорожче, наймиліше – далеко від мене, не зі мною!

Отож не дивуйся, коли ... Читати далі »

1898, 30 січня, Житомир.


Ти нездорова, донечко? Тебе болить голова? Чом я не з тобою, я б цілував ту слабеньку головку, попестив би її, може б, перестала боліти.
Чи ти, часом, не застуджуєшся, Вірунечко, без шубки теплої? Будь обережна, дитино, адже знаєш, як небезпечно тепер заслабнути тобі. Коли б вже була готова та ротонда, а то у такі холоди ти носиш куценьке пальто. Воно тобі невигідне зо всіх сторін.
... Читати далі »

1898, 29 січня, Житомир.


Коли б ти подивилася, серце моє, на мене тоді, як я читаю листа від тебе, ти б не пізнала мене. Я й сам чую, що міняюся: очі у мене горять, обличчя ширшає від щасливого усміху, а серце мало не вискочить з грудей. Мабуть, я тебе дуже кохаю, коли зі мною таке діється при читанні листа від тебе.
Я такий радий, що ти здорова, що Юрасеві нічого небезпечного нема, що ти бережешся, думаєш про ... Читати далі »

1898, 28 січня, Житомир.


Спасибі тобі, серденько, що ти заспокоїла мене відкриткою. Я такий радий, такий щасливий, що Ви всі здорові, що Юрасеві краще. Аж я став здоровішим і веселішим.
Бо, треба тобі признатися, Вірунечко, я хоч і терплю, і силкуюсь не киснути, а проте мені таки скучно за Вами всіма, а найбільш, звісно, за старшою моєю донечкою – Вірунечкою.

Коли б уже вирватись звідси, а то я й ... Читати далі »

1898, 27 січня, Житомир.


Тільки що дістав твого листа. Аж зітхнув вільніше, аж зрадів. Не надавай ваги тому, що стоїть далі:
Сиджу і сумую і тривожусь: од тебе не було нині листа. Певно, вдома не все гаразд, певно, Юрасик слабий. А я так турбувався весь час і тільки на твій лист сьогодні, на звістку про здоров’я Юрасеве надіявся.
Хоч би кілька слів, хоч би відкриточку прислала, адже знаєш, серденько, що ... Читати далі »

1898, 25 січня, Житомир.


Хоч ти й радиш, голубочко моя, не турбуватись здоров’ям Юрасевим, а все ж не можу заспокоїтись. Треба конче покликати лікаря, нема чого покладатися на те, що то на зуби дитина хворіє. Коли б мені хоч не розхворілася дитина, тепер так діти слабують. Нетерпляче чекатиму завтрашнього листа, а може, не дочекаюся, що телеграфую тобі, чи здоров Юрась.

Сьогодні приїхав Коген. Хвалиться, ... Читати далі »