Головна » 2015 » Лютий » 7 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
19:25
1898, 7 лютого, Житомир
Мінель, 22.

Серденько моє! Я так стурбувався, читаючи про те, що сталося з мамою, що й досі у мене страшенне болить голова. Хоч і знаю, що все скінчилося добре, а проте не можу заспокоїтись.
Дуже негарно з Лідіного боку – держати отруту на столі, не під замком. Таке могло статися і з Юрасем, адже він скрізь лазить і все бере в ручки.

Напиши мені, як мама почуває себе, чи здорова зовсім, чи не стривожена дуже. Уявляю собі й тебе, моя ти голубочко, як це погано мусило одбитися на твоїх нервах. Серденько, мила Вірунечко єдина, дитинка моя! Треба ж такого прикрого випадку!

Я, моя дитино, здоров. Докучає мені моє хронічне нікольство. Сьогодні думав взятися за роботу, коли ж розболілася голова, а тут прибіг Кравченко і потяг до себе обідати. До й по обіді читання. Ну, я, звісно, втік звідти, а все ж не можу нічого робити, хоч треба виготовити на завтра “Св[ет] и тени” та ще одну статтю переробити.
Тільки що дізнався, що приїхав Коген. Не бачився ще з ним та й навряд чи побачуся нині, бо вже його нині не знайдеш.
Завтра, може, що дізнаюся від нього – напишу тобі.

Дістав теж оповістку на якусь посилку (оден хунт на 2 карб.) Не знаю від кого, певно, від пані Грінченко – стаття, про яку ти писала, або “Шляхта” Єремієва від Комарова. Побачу завтра вже.
Подякуй Богданці за її щирість до мене і перекажи, що мені дуже жалко було не побачитись з нею. Може, коли вдасться мені тут і в Чернігові, скоро побачимося.

Забув тобі написати, що нині оглядав фабрику тютюнову Боярського, де купив собі 2/4 хунта тютюну. Хоч на фабрику приватним особам закон забороняє ходити, а проте чиновник акцизний дозволив мені обдивитися. Цікаво дуже. Фабрика велика, працюють 130 душ, є кілька машин, одна з них робить гільзи.
Приїду – розкажу більш, коли тобі цікаво. Кінчаю, моя зіронько, листа цього, бо голова немилосердно болить; піду на проходку – може, перестане. Цілую тебе, серце, міцно й щиро.
Твій завжди Муся.
Юрасика цілую. Лідю теж.

Кохана мамочко! Так мені прикро, страшно навіть стало, коли довідався про Вашу пригоду.
Та, хвалити бога, все щасливо минулося, тільки, певно, Ви перетривожились дуже. Постарайтеся забути цілу історію й заспокоїтися, а другий раз питайтеся, що їсте й п’єте, щоб не було такої помилки.
Цілую Вас міцно, Ваш Муся.

******************************************************************
Примітки:

... що сталося з мамою ...- Йдеться про випадок, коли сліпа мати письменника Гликерія Максимівна помилково випила отруту замість ліків.

... та ще одну статтю переробити... – йдеться про статтю М. Коцюбинського про забобони, віру в чаклунів, ворожбитів, надруковану в газеті “Волинь” від 27 січня 1898 р.

QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Переглядів: 1275 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Увійдіть:
avatar
Вітаю Вас Гість