«Коцюбинський дуже любив життя. Любив у ньому те, що має в собі красу і світло, радість і ласку. Любив сонце, весну, літо» Так писав про нього український літературознавець Денис Лукіянович. 25 квітня виповнюється 108 років від того дня, як душа неперевершеного майстра слова, митця, залюбленого у красу природи і красу життя, класика української літератури Михайла Михайловича Коцюбинського відлетіла у інші світи. Відтоді змінилося багато чого – Чернігів розрісся над берегами Десни, змінилося кілька поколінь, наше життя стало іншим. Незмінним залишилося єдине – вдячні нащадки ... Читати далі »

«Ось зараз!.. Ось зараз!..» — щось крикнуло в Дорі і опекло, а його ноги самі зігнулись і шугнули в провалля, обсипаючи глину...

Карпо Петрович все поглядав на гору, під груші. Йому часом здавалось, що він бачить там Дорю, мигтіння ґудзиків на гімназичнім пальті. Знав, що зробив незаконно, взявши з собою хлопця, і потерпав. Ану ж хто побачить? Однак все йшло як слід: москалі тупо стояли, як німий частокіл, товариш прокурора все затискав уста та закочував очі, як жертва вечірня, ... Читати далі »

Минуло… більш півгодини. Врешті ляпнула хвіртка і на стежці показалась Тетяна. Суха пристаркувата дівка, вона міцно держала в замазаних свіжою землею пальцях ключ…, поглядаючи на Раїсу.

— Здрастуйте…

— Здрастуй… одчини школу… я приїхала до вас за вчительку…

Тетяна прожогом, з рухами москаля у спідниці, кинулась одчиняти школу, впустила Раїсу, а сама побігла зносити з воза речі. ... Читати далі »

Наближається поважна дата – 180 літ з дня народження нашої землячки, подвижниці вітчизняної педагогічної ниви Христини Данилівни Алчевської. Чернігівці по праву пишаються видатними теоретиками благородної освітньої справи, пов’язаними з поліським краєм. Це К.Ушинський, Л.Глібов, О.Кониський, С.Русова, Г.Ващенко. Тепло сердець, знання і любов ці ентузіасти педагогічної справи віддавали дітям і дорослим учням, спонукали їх до пізнання світу і розуміння свого місця в ньому, сприяли розвитку творчих здібностей вихованців та усвідомленню ними людської і національної гідності в глухі часи тотальних утисків українства взагалі. ... Читати далі »

— І що ж ви робите, скоро знайдете її? — поважно поспитав Замфір.

— А те, що з паршивою вівцею в отарі. Навіть більше: ми зрубуємо кущі, палимо їх, а коріння з філоксераю труїмо отрутою в землі... і таким побитом не пускаємо її далі, на здорові виноградники.

В юрмі зчинився розрух.

— Чуєте? Вони рубають нам виноградники! ... Читати далі »

Леонід Никифорович Горлач (Коваленко) народився 4 квітня 1941 року на Чернігівщині в мальовничому містечку Ріпки, потім із батьками переїхав на Ніжинщину, до села Червоний Колодязь. У школі навчався добре, любив читати. Отож, коли настав час обирати ВНЗ для здобуття освіти, вступив до Ніжинського державного педагогічного інституту на філологічний факультет. У літературній студії вишу, якою керував Дмитро Наливайко (нині відомий літературознавець, доктор філологічних наук), розвинувся і розквітнув талант юнака.

По закінченню вишу Леонід Горлач йде ... Читати далі »