Головна » 2015 » Лютий » 28 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
15:24
1898, 28 лютого, Житомир


Свято! Дістав аж два листи од моєї коханої дружиноньки! За одного з приємністю доплатив 14 коп. Згадую про це через те, що ти, певно, серденько моє, не маєш грошей, а мені про це нічого не пишеш. Пошлю тобі хоч кілька карбованців, бо каса у нас раз у раз порожня, і я не можу ніяк зібрати стільки грошей, щоб послати тобі, серце. Тепер знов не знаю, на чиє ймення послати тобі, я все думав, що Ліза от-от виїде, а тобі на пошту незручно ходити. Та вже пришлю просто тобі, а ти, як одбереш оповістку, скажеш принести гроші додому, адже це можна.
Радію, що ти доволі весело забавляєшся на масниці. Боюсь тільки, щоб це не втомило тебе, Вірунечко.

Вчора увечері й я ходив послухати українських пісень до акцизників (в бібліотеці). Отже, мене обдурено: жодних пісень там не співано, а був справжній маскарадний бал, дуже людний і парадний. Зала була убрана, як і на технічному вечері (певно, читала в “Волині”), були гарні і оригінальні маски. Присуджено премії. Я тріумфував, бо всі ті костюми, яким я присудив премії, якраз дістали їх. З жіночих костюмів самий оригінальний був “скойка” (не знаю, як по-московськи, раковина чи що). Це величезна скойка, яка стулялася і розтулялася, а в середині вся в білих тюлях та перлах жінка.

Другий – самий кращий костюм – ластівка. Третій – дістав премію – самий дешевий – поштальйон. З мужських костюмів найбільшу увагу взяв білий ведмідь. Чудова маска на цілу людину, ведмідь наче живий, справжній звір. Другий – з одного боку мужчина, у фраці, циліндрі, з вусами – а друга половина в жіночій сукні, в капелюсі, з парасолькою. Третю премію взяв за “самый не остроумный” клоун. Було багато дуже гарних і оригінальних костюмів. Зі знайомих був Мачтет. Познайомився – Кравченко постарався, з “самим цвітом” інтелігенції, з самими “розумними”. Так, межи іншим, з одною панною – лікарем. Вона знає добре Олю Гортинську. Знов з жінкою лікаря – українкою, так що весь вечір говорив тільки по-українськи, що мені було приємно, бо наче у Чернігові. Повернув тільки о 4-й годині. Так мене підвели! Сьогодні – не дають мені отямитися – знов тягне Кравченко на обід. Хоч не весело – так обіди у них дуже гарні, куди кращі, ніж у Мінеля. Та й музику послухаю. Там є одна стара ляшка, що дуже гарно грає з Шопена.

В Києві постараюся пробути день – і все зроблю, як бажаєш. Тільки напиши мені, що ще маю зробити там. “Зорі” ще й досі не дістав.

Когена – як нема, так нема, сущий клопіт. Нині пишу до нього – налякаю неприємностями, може, хоч це поможе. Боже, так хочеться побачити вже тебе, серденько Віро, Юрасика, що просто до розпуки доходить! Цілу вічність не бачився!

Ну, до завтра, моє сонечко єдине, кохання моє солодке. Без тебе скрізь мені сумно. Цілую тебе міцно, міцно, міцно.
Твій Муся. Юрасика поцілуй.
Я здоров.

******************************************************************
Примітки:

Оля Гортинська - родичка В. Устимівни.

QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.



Переглядів: 1270 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Увійдіть:
avatar
Вітаю Вас Гість