Головна » 2015 » Лютий » 21 » Листи з Житомира. Продовження
Листи з Житомира. Продовження
14:13

1898, 21 лютого, Житомир


Серденько моє, спасибі тобі за поздоровлення. Й я дуже, дуже радий, що будемо вже разом, що буду між людьми, матиму хоч трохи вільного часу для себе й своєї роботи!
Надія скоро побачити й пригорнути тебе, Юрасика, побачити всіх наших так мене радує, так тішить, що я немов не той став.
Тепер тільки ще з більшою нетерплячкою чекатиму того дня, коли покину Житомир.

Тільки чи певно ж це, чи не може бути знов якої історії з губернатором? Як ти думаєш, чи Управа знов посилатиме до губерн[атора] на затвердження? Певно, про це чула Богданка.
Адже, як мені казав генерал, бонза хотів питати в губернатора за мене. Хоч – що ж може сказати губернатор після того, як він написав в управу що затвердить мене на всякій посаді?
Це я сам з собою міркую, та й тобі пишу. Хто опарився – дмуха й на холодну воду.

Серце, що ти пишеш, що ти одвикла од мене, що мене наче димкою заволокло від тебе, що ти мене не чуєш, не бачиш... Невже це так, Вірунечко? А я так живо почуваю зв’язок межи нами, я тебе так ясно уявляю собі часом, наче ти тільки що вийшла з хати. Ні, я тебе чую, бачу, говорю з тобою, цілую й кохаю.
Мабуть, у нас не однакові вдачі. Ну, потерпи ще, дитинко, трошечки, все буде добре, будемо разом і не розлучимося ніколи надовго.

Про те, що мені тяжко без тебе, не буду й писати, бо не поможеться. Терпіли більше, потерпим менше.
Ти вгадала: 2 книжка “Вістника” не цікава, особливе белетристика. “Туман” Кониського – справді туман. “Дві долі” Мордовця по виповненню нагадують малюнки на коробках з цукерків, так все це шаблонове. Переклади – не мудрі. Другої частини ще не читав.

Бідний “Еф”! він написав замітку про селянина, що поліція везла в участок, придушивши дошкою, а губернатор образився і звелів “возбудить дело о клевете”. Поліція приходила нині до Фідлера робити протокола, та не застала його. Чим скінчиться діло, не знаю, але я цілком на боці Фідлера.

Питаєш мене, як я відношуся до посади. Звісно, це не мій ідеал – канцелярщина, якої я досі не знав і яка мене, напевне, не задовольнить. Та я й не жадаю задоволення од тої роботи й не там шукатиму його. Я радий, що матиму постійну службу і що ми всі будемо разом. Це останнє найбільш мене тішить. До скорого побачення! Цілую тебе, серце любе моє, Вірунечко хороша. Кохаючий Муся.
Юрасика поцілуй.


QR-код посилання на сторінку.
Скористайтеся програмою для сканування штрих-кодів на телефоні.




Переглядів: 451 | Додав: kotsiubynska | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас Гість